Коли кусок гімна стає мистецтвом

Іноді рука не піднімається видалити зіпсуту фотографію, бо у ній ти зненацька бачиш мистецтво:

Митець Noddeat «Камінь у лісі», пікселі на моніторі, 2016 рік (нечитабельний підпис)

(довгий текст із уживанням слів «дискурс», «контекст», «інсталяція», «концептуальність» тощо)

А якщо серйозно, то традиційно у фотографії розмитість символізує рух, адже на довгій витримці рухомі об’єкти виглядають розмитими, а непорушні — сфокусованими. Але тут нема рухомих об’єктів, це камінь у лісі, а розмитість виникла від того, шо у мене затрусилася рука.

А, може, це так і треба? Тобто, у перспективі років ліс-то рухається: дерева ростуть, листя ростуть і відпадають, та на камінь теж впливає поволі ерозія води. Це все фотоапаратом так просто не зафіксуєш (уявіть, скіки треба років, шоб зафіксувати зміни форми каменю?), отже, прийом з трусінням руки, хоч і є постановкою, це ніби символізує. Ліс теж рухається.

Ладно, забийте, я перепив сьогодні просто.

Ватниці (репост)

Виявляється, 15 років минуло від 9/11. З цього приводу даю посилання на пост дворічної давності:
«
Про політику я теж не спілкувався, а дізнався, шо маю справу з ватницями, через два тижні після заселення, 11 вересня 2001 року. Телевізор передавав новини, яким господарки несподівано зраділи, коментуючи їх у стилі «так їм і треба».
...
Ватниці дуже ненавиділи той факт, що Київ уже не входить до Імперії, а тому користувалися старими назвами вулиць. Коли одного разу одна з них шось сказала про Красную площадь, я мусив сильно напрягти мізки, шоб зрозуміти, про шо йдеться. Напевно, приблизно так нинішні діти відреагують, якщо я скажу, шо мій оператор — UMC.
»

Іше одне згадав з того періоду: 9 вересня 2001 року то була неділя, а на наступні вихідні (15/16) я поїхав до батьків. По поверненню виявилось, шо наш потяг зненацька перетворився у авіалінію Ryanair: провідник не пускав на борт сумки більше певного, відомого тільки йому, розміру. Моя підійшла, але як тоді студенти подорожували? З мішком картоплі й цибулі та іншим багажем: залізниця виконувала функцію доставки дешевих товарів з провінції до Столиці Імперії. І провідник не пускав жодну велику сумку, пояснюючи, шо це розпорядження керівництва у зв’язку з терактом в Нью-Йорку.

У Німеччині з’явиться Wi-Fi

Якщо вас цікавило, чому у цій країні такий відсталий Wi-Fi, то відповідь до цього дня була така: через дебільний закон Störerhaftung, згідно з яким власник публічної мережі особисто несе відповідальність за стягнутий нелегальний контент. У готелях ця проблема вирішувалась, шо ти мусив вписувати номер кімнати та клікати на лінк »я несу відповідальність за порушення законів«, але про публічний вайфай мови не було.

На початку цього року один адвокат з Мюнхена вирішив покласти кінець цій маячні та подав в суд на компанію Sony, шо пред’явила йому стягнення якоїсь гри з публічного вайфаю його підприємства. Оскільки це було в неділю, адвокат довів, шо він фізично не був у офісі.

Мюнхенський суд переслав справу у суд ЄУ в Люксембурзі, вирішивши, шо тут може бути порушення унійного права. У березні генеральний адвокат суду видав експертизу: «Телекоми продають інтернет і не несуть відповідальність, шо хтось з нього шось стягує. Кафешки дають вайфай безкоштовно, але таку відповідальність несуть. Це зрада і дискримінація.»

Ось вердикт суду: він, по суті, погодився з генеральним адвокатом. Корпорації більше не зможуть пред’являти претензії власникам публічних мереж, але ці власники будуть зобов’язані припиняти порушення копірайту шляхом запаролення мереж.

Утім, треба помітити, шо за останній рік з вайфаєм стало у країні і так відчутно ліпше: уже березнева експертиза генерального адвоката давала надію, шо ідіотський закон буде скасовано.