Via ferrata: категорії складності

Плануючи маршрут, треба обов’язково подивитися, чи є там скелелазання (з via ferrata-ою чи без) і якої складності. Для новачків не рекомендую пробувати нічого складнішого за B на підйом та A на спуск, для більш тренованих можна спробувати B/C або навіть C. D, E — це вже для абсолютних профі, а підйом E/F — це найскладніше, шо поки шо може бути.

Для розуміння складності треба тямити у кількох шкалах категоризації підйомів, шо існують. Спробую написати невеликий лікнеп.

1. Легкий підйом
— Категорія A „wenig schwierig“ (не надто складний) за шкалою Гюслера, якою користуються у німецькомовному просторі;
— категорія F „facile“ у Франції;
— підйоми категорії I та II згідно з класифікацією Union Internationale des Associations d'Alpinisme (UIAA).

Незначний нахил, місцями вимагає лізти, досвічені альпіністи можуть проходити без страхування.


2. Незначної складності
— категорія або A/B B „maßig schwierig“ за шкалою Гюслера. Інші літерні шкали можуть проміжні стани між A та B позначати як A+ чи B-;
— категорія PD „peu difficile“ та перехідні типу PD- чи PD+ за французькою шкалою;
— підйоми сладності до рівня III за шкалою UIAA.

Нахилена кам’яна поверхня, місцями зі стежками, місцями вимагає напруження зусиль. Страхування рекомендується.




3. Складний
— категорія B/C та C „schwierig“;
— категорія AD „assez difficile“;
— підйоми складності до рівня IV за UIAA.

Це останній підйом, на який дозволяється брати дітей (я б не взяв), але їх треба забезпечувати додатковою до страхування мотузкою. Довга похилена (вертикальна) поверхня з мінімумом місць, на які можна спертися, вимагає абсолютної відсутності страху висоти та доброї фізичної кондиції. Це скелелазання по-дорослому, але не так, як у приміщенні, де стомився — спустився на підлогу. Тут якщо стомився, то зняти можуть тіки на гелікоптери, а в хуйову погоду гелікоптер літати не буде (я пізніше покажу, чому).




4. Дуже складний
— категорії C/D та D „sehr schwierig“;
— категорія TD „très difficile“;
— підйоми складності до рівня V за UIAA;

Довгі вертикальні підйомі, довгі маршрути, де треба повзти по вертикальній скелі по горизонталі. Це забирає навіть більше сил, ніж підйом по вертикалі, де частину ваги бере на себе трос. Тут ти мусиш буквально на носках стояти та вишуковувати в скелі ще якісь дрібні квазі сходинки. Ризик зірватися дуже високий, тому потрібно додаткове страхування.

Підйом категорії C/D

5. Екстремально складний
— категорія D/E, E та E/F (поки шо це взагалі найскладніше, шо класифікували);
— категорія ED „extrêmement difficile“;
— підйоми складності VI та VII.

Від рівня D це відрізняє:
— наявність скель, нахилених на тебе, тобто ногами взагалі ніяк не можна захиститись від падіння, тільки руками, що тримають трос, і це протягом довгого часу так;
— дуже ковзкі скелі, потрібні кішкі для пересування ними.

І головне це шо оцінка рівнів складності — річ суб’єктивна. Ось цей підйом рівня E/F я б радше на D оцінив, наприклад:

А оцей підвісний міст категорії B я б оцінив на C, мало не всрався і думав, шо все, пизда гелікоптер. Але пройшов:


Головне, шо треба знати про підвісні мости на via ferrata-х, це шо на них треба вміти тримати рівновагу, інакше вони починають дуже сильно хитатися.

Оцей міст, наприклад, страшніший в тому сенсі, шо падати далеко, але більш стабільний, бо під тобою два троси, скріплені дошками. Він має менше схильності хитатися:

А ось це — пиздець:

© myswitzerland.com