![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Перша сенсовна критика Європейської Унії
Jul. 8th, 2016 11:34 amХм, це перша сенсовна і не популістська критика Європейської Унії, що базується на фактах, а не домислах. Можливо, цієї критики було більше, треба мені частіше читати швейцарські газети: Mehr Demokratie, jetzt!
Там устрій у ЄУ називають демократією, але це дуже специфічна демократія, що є ще гіршою від парламентської недодемократії у країнах-членах Унії: Комісія одноосібно ухвалює якесь рішення, чекає, чи не буде якогось масового батхерту, якщо ні, воно проходить. Європейський Парламент при цьому є такою собі імітаційною ширмою, він ніби мусить все проголосувати, але законодавчої ініціативи «на всяк випадок» не має.
Автор статті пише, шо в ЄУ є страх перед прямою демократією, і цей страх після Brexit-у посилився:
«
Історичні побоювання Німеччини [щодо референдумів з питань міграції] є зрозумілими, але досвід Швейцарії показує, що вони є безпідставними. Регулярні голосування з приводу міграції не призводять до втечі та монокультури. Покоління минуло з часу голосування „Ні ЄЕС“ у 1992 році і ламенту, що тоді здійнявся, але Швейцарія стала більш кольоровою і інтернаціональною, ніж будь-коли.
...
Референдум не дає ані дива, ані автоматичного добробуту, це повільна, а тому й стійка машина компромісу. Разом із федералізмом вона формує систему попередження про надзвичайні ситуації, що дозволяє уникнути „прориву дамби“ типу Brexit-у. І також вона слугує ліпшому приземленню еліти.
»
Іншими словами, один референдум на 10 років — це не пряма демократія. Пряма демократія — це коли референдуми відбуваються так само часто, як голосування у національному парламенті, і коли вони є legally binding without conditions, тільки в цьому випадку люди будуть користуватися цим інструментом влади відповідально.
А популісти, що кричать «референдум!»? Так вони самі або випаруються, або перетворяться у більш відповідальних політиків: тому шо одне діло кричати без наслідків для себе, а інше — коли до тебе приходять бити їбало на тему «шо за хуйню ти нам напарив?» Бачили, як Фараж швидко злився? Це один з прикладів.
Там устрій у ЄУ називають демократією, але це дуже специфічна демократія, що є ще гіршою від парламентської недодемократії у країнах-членах Унії: Комісія одноосібно ухвалює якесь рішення, чекає, чи не буде якогось масового батхерту, якщо ні, воно проходить. Європейський Парламент при цьому є такою собі імітаційною ширмою, він ніби мусить все проголосувати, але законодавчої ініціативи «на всяк випадок» не має.
Автор статті пише, шо в ЄУ є страх перед прямою демократією, і цей страх після Brexit-у посилився:
«
Історичні побоювання Німеччини [щодо референдумів з питань міграції] є зрозумілими, але досвід Швейцарії показує, що вони є безпідставними. Регулярні голосування з приводу міграції не призводять до втечі та монокультури. Покоління минуло з часу голосування „Ні ЄЕС“ у 1992 році і ламенту, що тоді здійнявся, але Швейцарія стала більш кольоровою і інтернаціональною, ніж будь-коли.
...
Референдум не дає ані дива, ані автоматичного добробуту, це повільна, а тому й стійка машина компромісу. Разом із федералізмом вона формує систему попередження про надзвичайні ситуації, що дозволяє уникнути „прориву дамби“ типу Brexit-у. І також вона слугує ліпшому приземленню еліти.
»
Іншими словами, один референдум на 10 років — це не пряма демократія. Пряма демократія — це коли референдуми відбуваються так само часто, як голосування у національному парламенті, і коли вони є legally binding without conditions, тільки в цьому випадку люди будуть користуватися цим інструментом влади відповідально.
А популісти, що кричать «референдум!»? Так вони самі або випаруються, або перетворяться у більш відповідальних політиків: тому шо одне діло кричати без наслідків для себе, а інше — коли до тебе приходять бити їбало на тему «шо за хуйню ти нам напарив?» Бачили, як Фараж швидко злився? Це один з прикладів.
