Expand Cut Tags

No cut tags

Jun. 22nd, 2016

noddeat: (Default)
Цитата:
«
Мюнхен/Київ. Німецько-українська комісія істориків критикує останнє висловлювання колишнього федерального канцлера Ґергарда Шрьодера, шо, як і багато інших, прирівняв радянські жертви німецької винищувальної війни до російських.

22 жовтня 2016 року виповнюється 75 років з часу нападу Німеччини на Радянський Союз. Жертвами німецької винищувальної війни на радянських теренах стали мільйони росіян, українців, білорусів та людей інших національностей. Значна частина вимордованих у Шоа євреїв були радянськими громадянами. У нинішніх повідомленнях і дискусіях дуже часто радянські жертви прирівнюються до таких, що мають стосунок до Росії. Типовим прикладом цього є інтерв’ю екс-канцлера Гергарда Шрьодера „Зюддойче Цайтунґу“ від 18 червня 2016 року. Печаль Росії та росіян неможливо недооцінити, однак, це не має ставатися через приховування страждань інших народів, що також стали жертвами німецької винищувальної війни.

Керівник Німецько-української комісії істориків проф. др. Мартін Шульце Весель (Мюнхенський університет Людвіґа-Максіміліана/Маґістерська школа зі східно- та південноєвропейських студій) пояснює на цю тему: „Обов’язок Німеччини щодо Другої світової війни існує не лише у стосунку до Росії, він існує також у стосунку до України, Білорусі та інших країн-нащадків Радянського Союзу.“ Лише на території України жертвами німецької окупаційної політики стало три-чотири мільйони людей, не враховуючи євреїв, що померли внаслідок Голокосту. 1,4 мільйони червоноармійців загинули у боротьбі проти вермахта. З 2,8 мільйонів радянських примусових працівників, що були вивезені до Німеччини, близько 2,3 мільйона походить з України.
»

Німецько-українська комісія істориків (НУКІ) розпочала свою роботу в лютому 2015 року. Нині вона перебуває на самому початку своїх зусиль зі створення інституційного зв'язку між німецькою та українською історіографіями та поширення знань про німецьку та українську історію в обох країнах.
Die Deutsch-Ukrainische Historikerkommission (DUHK) steht für die institutionelle Verbindung zwischen der deutschen und der ukrainischen Geschichtswissenschaft und die Verbreitung von Wissen um die deutsche und ukrainische Geschichte. Sie wurde im Februar 2015 unter dem Dach des Verbandes der Historiker und Historikerinnen Deutschlands e.V. gegründet.

http://www.duhk.org/

Від мене: я глянув фрагмент того інтерв’ю, про яке мова: там Шрьодер називає ту війну «німецько-російською» та обґрунтовує з її допомогою, чому треба цілуватися в десна з Путіним. Хуй його знає, це наївний ідеалізм чи просто солодкий смак газпромівських грошей, але в контексті того інтерв’ю даний коментар я вважаю цінним для поширення як в Україні, так  (тим паче!) в Німеччині. Шкода, шо Комісія згадує тільки Червону Армію, не згадавши інші армії, шо воювали на терені зокрема Західної України (але, можливо, це теж зроблено навмисно, шоб Комісію не звинуватили в якійсь упередженості принаймні в контексті цього коментаря). Ну і я розумію, шо в контексті цього коментаря критикувати сталінський режим є табу, але згадати, шо ті 2,3 мільйони українських примусових працівників* по поверненню чекала Сибір і ГУЛАГ.

*В Україні прийнятий термін «остарбайтер», шо був офіційним терміном на момент 1941-1945 рр. Але нині в Німеччині використовують більш правильний термін «цванґсарбайтер», тобто «працівник під примусом». Цим терміном називають усі випадки примусової праці без винагороди, тобто не тільки в контексті другої світової.
noddeat: (Default)
...відчуття від поїздки відрізняються не тільки в залежності від обраного транспорту, а й від типу палива в ньому? Про різницю між залізницею і автомобілем розповідати не треба: і краєвиди різні з вікна, і точка в’їзду/виїзду, і сам процес купівлі квитків/пошуку стоянки — це все впливає на сприйняття подорожі, і воно є різним.

А шо з паливом? А то, шо дизельні автомобілі треба рідше заправляти, і у випадку маленьких країн (як то Бельгія чи Швейцарія) можна взагалі відвідати їх усіх без жодної заправки (бо в Німеччині паливо дешевше). Так от, півтора роки тому я був у Бельгії на дизелі, а тепер — на бензині.

І відкрив для себе тотальну зраду, шо полягає в тому, шо у Бельгії немає заправок на автобанах. Місцями зовсім-зовсім немає, місцями — одна на сто кілометрів. Тобто, такий фокус, шо я собі дозволяю в Німеччині — їхати 20 км, коли лічильник показує «нуль палива» — в Бельгії категорично робити не можна.

Цікаво, чому так? Можна поспекулювати про густину автобанів і про те, шо більшість заправляється до заїзду на автобан і робить це рідко (через малий розмір країни), тому так звичні Raststätte там відсутні. Але, курва мать, у Нідерландах теж густина автобанів і теж заправляються рідко, а там заправки є. От тільки нідерландське паливо найдорожче в Європі...

Про бельгійські заправки я загалом нічого не можу поганого сказати: магазинчики при них працюють не цілодобово (принаймні у Західній Фландрії, де ми жили і заправлялися), але самообслуговувальний термінал заправки працює завжди. У Німеччині таких нема, бо (не знаю, наскільки це правда чи міська легенда) на паливі заправки майже нічого не заробляють, основний дохід заправок іде від магазинів при них, тому їм важливо, шоб ти у цьому магазині розраховувався.

Profile

noddeat: (Default)
noddeat

April 2017

S M T W T F S
      1
23 45678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 14th, 2025 05:55 am
Powered by Dreamwidth Studios