Нема часу

«У мене нема часу»,— це унила відмазка людей, що не можуть організувати свій час. Пічаль тут у тому, шо вони цим пишаються, а не визнають, як проблему. У коментах на Ютюбі громадянин вгадайте якої країни казав, шо він настільки зайнятий, шо не має зайвих трьох хвилин часу, аби, як ці ввічливі англійці, їхати за лебедем, який йшов по дорозі і створив цим пробку, бо всі покірно їхали за ним. Він, дуже зайнята людина бізнесу, розчавив би його на місці. У мене не було шо йому заперечити.

Ну, крім порівняння ВВП на душу населення Об’єднаного Королівства та країни, шо не можна називати, де всі вічно не мають часу і готові вбивати інших заради економії однієї хвилини. Не тільки тварин, людей теж, адже пригальмувати на пішохідному переході у країні, шо не можна називати, — це страшна витрата цінного часу, якого завжди нема.

Крім того, у мене є переконання, шо хороші манери, ввічливість, тактовність, емпатія не тільки не є «витратою часу», вони (якщо притаманні усьому суспільству) насправді економлять і час, і гроші. Але я поки шо не можу арґументовано сформулювати, чому я так вважаю. Зможу — напишу про це обов’язково.