![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Dec. 25th, 2015
Це найменш знаний, найменш відвідуваний і найдешевший музей у місті. Знаходиться він у головному офісі Баварського Червоного Хреста в Нюрнберзі, а відвідують його, по ходу, лише його співробітники:
Баварія — єдиний штат ФРН, у якої Червоний Хрест «баварський», а не «німецький». Він, однак, є частиною Німецького Червоного Хреста, який є членом Міжнародного комітету Червоного Хреста, що входить до Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста та Червоного Напівмісяця.
Відвідувачів у музею настільки мало, шо мені зробили персональну екскурсію та дозволили залізти усередину всіх автомобілів.
— Анрідюнан, — почав співробітник музею свою екскурсію.
— Пробачте?
— Анрідюнан.
— Вибачте, я нічого не розумію.
— Ну ви з якої країни?
— З України.
— А це Швейцарія.
Я продовжую нічого не розуміти, а тут він показує на стіну, де висить портрет з підписом Henri Dunant. Це засновник Червоного Хреста, женевець, який настільки охуїв від кількості поранених у битві під Солферіно (Італія), шо вирішив заснувати організацію, шо лікувала б усіх поранених солдат.
З часом Червоний Хрест став допомагати і цивільним, перетворившись у рятувальну та соціальну службу. У німецькомовних країнах він є головною рятувальною службою, яку в ГДР з політичних міркувань перейменували на «швидку медичну допомогу», залишивши, однак, символ швейцарського хреста (цікаво, чому? червоний серп як символ не заюзали чому?).
Відповідно, в компактному, але змістовному нюрнберзькому музеї є дуже багато різних експонатів, пов’язаних з порятунком життя людини. Ось, наприклад:
Ця трубка подає кисень, а верхня палиця їбашить в грудину, роблячи масаж серця. Це десь 60-ті роки.
Інкубатор для новонародженої дитини. Ґід сказав, шо новий, тобто зовсім новий і майже робочий.
Поруч з музеєм я бачив корпус Червоного Хреста з написом «Kinderhaus», можливо, це і є пологовий будинок.
Кисневий балон у рятувальному автомобілі:
Ось у такому:
Усередині. Три прості кнопки: «фари», «мигалка», «сирена».
Ну це уже більш менш наші часи. А на початку все було тривіальніше: на конях:
Або чотириколісному велосипеді:
Я, до речі, забув, шо таке велосипед з гальмуванням ногою, сів на нього, а він покотився, а гальм нема. Відклав пару цеглин, ггг.
Перша світова, валіза санітара-рятівника. Вгадайте, для чого пилка?
Нескладно вгадати, правда? Найбільш моторошний дівайс це, але тоді альтернативи не було.
Іше з цікавого — навчальні дівайси. Пластикова рука, шоб колоти в неї. Я так розумію, трубочки показують, чи потрапив у вену, чи ні:
Масаж серця:
В баночці має бути «кров», шо показує, правильно ти тиснеш на грудину, чи ні:
Сайт музею
Він працює дуже рідко (1-2 суботу місяця 10–14 і середу 14–18), але не сціть подзвонити за вказаними там телефонами: я думаю, мужик погодиться зробити екскурсію в будь-який день для вас.
Баварія — єдиний штат ФРН, у якої Червоний Хрест «баварський», а не «німецький». Він, однак, є частиною Німецького Червоного Хреста, який є членом Міжнародного комітету Червоного Хреста, що входить до Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста та Червоного Напівмісяця.
Відвідувачів у музею настільки мало, шо мені зробили персональну екскурсію та дозволили залізти усередину всіх автомобілів.
— Анрідюнан, — почав співробітник музею свою екскурсію.
— Пробачте?
— Анрідюнан.
— Вибачте, я нічого не розумію.
— Ну ви з якої країни?
— З України.
— А це Швейцарія.
Я продовжую нічого не розуміти, а тут він показує на стіну, де висить портрет з підписом Henri Dunant. Це засновник Червоного Хреста, женевець, який настільки охуїв від кількості поранених у битві під Солферіно (Італія), шо вирішив заснувати організацію, шо лікувала б усіх поранених солдат.
З часом Червоний Хрест став допомагати і цивільним, перетворившись у рятувальну та соціальну службу. У німецькомовних країнах він є головною рятувальною службою, яку в ГДР з політичних міркувань перейменували на «швидку медичну допомогу», залишивши, однак, символ швейцарського хреста (цікаво, чому? червоний серп як символ не заюзали чому?).
Відповідно, в компактному, але змістовному нюрнберзькому музеї є дуже багато різних експонатів, пов’язаних з порятунком життя людини. Ось, наприклад:
Ця трубка подає кисень, а верхня палиця їбашить в грудину, роблячи масаж серця. Це десь 60-ті роки.
Інкубатор для новонародженої дитини. Ґід сказав, шо новий, тобто зовсім новий і майже робочий.
Поруч з музеєм я бачив корпус Червоного Хреста з написом «Kinderhaus», можливо, це і є пологовий будинок.
Кисневий балон у рятувальному автомобілі:
Ось у такому:
Усередині. Три прості кнопки: «фари», «мигалка», «сирена».
Ну це уже більш менш наші часи. А на початку все було тривіальніше: на конях:
Або чотириколісному велосипеді:
Я, до речі, забув, шо таке велосипед з гальмуванням ногою, сів на нього, а він покотився, а гальм нема. Відклав пару цеглин, ггг.
Перша світова, валіза санітара-рятівника. Вгадайте, для чого пилка?
Нескладно вгадати, правда? Найбільш моторошний дівайс це, але тоді альтернативи не було.
Іше з цікавого — навчальні дівайси. Пластикова рука, шоб колоти в неї. Я так розумію, трубочки показують, чи потрапив у вену, чи ні:
Масаж серця:
В баночці має бути «кров», шо показує, правильно ти тиснеш на грудину, чи ні:
Сайт музею
Він працює дуже рідко (1-2 суботу місяця 10–14 і середу 14–18), але не сціть подзвонити за вказаними там телефонами: я думаю, мужик погодиться зробити екскурсію в будь-який день для вас.