Якби я побачив цю рекламу раніше, я би став ну, може, не веганом, але вегетаріанцем:

Річ у тім, шо я не міг їсти те паскудство, шо в 1990-х роках називали м’ясом і рибою. З купою кісток, жиру, шкіркою: як це можна було їсти? Якби мені показали привід для остаточної відмови від м’яса і риби, я б тоді став ідейним вегетаріанцем, не роздумуючи.
М’ясо було взагалі-то розвагою для дуже багатих людей. Прості ж селяни не могли собі дозволити отак просто забити корову чи свиню, м’ясо на їх столах з’являлося дуже і дуже рідко, а витримувати піст було дуже легко.
Саме поява промислових способів вирощування тварин на м’ясо зробило його дешевим і доступним. Але разом з тим тварин стали тримати в нелюдських умовах, бо ринкова економіка змушує знижувати ціну, а це неможливо без все більшого погіршення умов, у яких тримають тварини.
Частково цю проблему вирішує популярність organic food (у Німеччині це називається «Bio») — добровільна сертифікація, яка гарантує, шо тварини прожили нормальне життя перед тим, як померти. Нема, однак, такої гарантії при замовленні страв у ресторації чи їдальні. Альтернативою тут є їсти дичину (Wildfleisch). У Німеччині це м’ясо кабана, косулі або оленя. В принципі не проблема знайти ресторан, який подає дичину, в будь-якому місті, або купити її в супермаркеті. Так, доведеться сплатити трохи більше, але це все одно доступніше, ніж у часи, коли все м’ясо було дичиною або «біо».
В принципі, технології транспортування дійшли до такого рівня, шо можна купити м’ясо кенгуру в Австралії, або страуса з Нової Зеландії. По ходу, Австралія — єдина країна, яка може похвастатися, шо все її м’ясо — етичне, бо кенгуру водяться у такій кількості, шо їх не треба спеціально розводити у тісній м’ясофабриці.
Або теж Мальта з її кроликами: там теж більшість м’яса добувається на полюванні, а не вирощується.
Або Фінляндія, що розводить оленів: там майже кожен олень, що хоч і мешкає в лісі, має бірку і свого власника, який його в певний момент убиває.
Хоча, звичайно, це все компроміси, бо багато людей, що обрали для себе вегетаріанство або веганство, не підтримують ніякий спосіб убивства тварин, який би гуманний він не був. Факт є, шо хоча в протилежному випадку ці тварини могли загинути від хижаків, гомо сапіенс убиває значно більше, ніж будь-які хижі звірі (яких він теж винищив).
Чи буде м’ясо майбутнього робитися клонуванням з нафти? Цілком можливо. »Справжнє« м’ясо нікуди не дінеться, бо контролювати популяцію тварин все одно доведеться, але вбивств стане набагато менше, і неклоноване м’ясо стане дуже дорогим.

Річ у тім, шо я не міг їсти те паскудство, шо в 1990-х роках називали м’ясом і рибою. З купою кісток, жиру, шкіркою: як це можна було їсти? Якби мені показали привід для остаточної відмови від м’яса і риби, я б тоді став ідейним вегетаріанцем, не роздумуючи.
М’ясо було взагалі-то розвагою для дуже багатих людей. Прості ж селяни не могли собі дозволити отак просто забити корову чи свиню, м’ясо на їх столах з’являлося дуже і дуже рідко, а витримувати піст було дуже легко.
Саме поява промислових способів вирощування тварин на м’ясо зробило його дешевим і доступним. Але разом з тим тварин стали тримати в нелюдських умовах, бо ринкова економіка змушує знижувати ціну, а це неможливо без все більшого погіршення умов, у яких тримають тварини.
Частково цю проблему вирішує популярність organic food (у Німеччині це називається «Bio») — добровільна сертифікація, яка гарантує, шо тварини прожили нормальне життя перед тим, як померти. Нема, однак, такої гарантії при замовленні страв у ресторації чи їдальні. Альтернативою тут є їсти дичину (Wildfleisch). У Німеччині це м’ясо кабана, косулі або оленя. В принципі не проблема знайти ресторан, який подає дичину, в будь-якому місті, або купити її в супермаркеті. Так, доведеться сплатити трохи більше, але це все одно доступніше, ніж у часи, коли все м’ясо було дичиною або «біо».
В принципі, технології транспортування дійшли до такого рівня, шо можна купити м’ясо кенгуру в Австралії, або страуса з Нової Зеландії. По ходу, Австралія — єдина країна, яка може похвастатися, шо все її м’ясо — етичне, бо кенгуру водяться у такій кількості, шо їх не треба спеціально розводити у тісній м’ясофабриці.
Або теж Мальта з її кроликами: там теж більшість м’яса добувається на полюванні, а не вирощується.
Або Фінляндія, що розводить оленів: там майже кожен олень, що хоч і мешкає в лісі, має бірку і свого власника, який його в певний момент убиває.
Хоча, звичайно, це все компроміси, бо багато людей, що обрали для себе вегетаріанство або веганство, не підтримують ніякий спосіб убивства тварин, який би гуманний він не був. Факт є, шо хоча в протилежному випадку ці тварини могли загинути від хижаків, гомо сапіенс убиває значно більше, ніж будь-які хижі звірі (яких він теж винищив).
Чи буде м’ясо майбутнього робитися клонуванням з нафти? Цілком можливо. »Справжнє« м’ясо нікуди не дінеться, бо контролювати популяцію тварин все одно доведеться, але вбивств стане набагато менше, і неклоноване м’ясо стане дуже дорогим.