Фінанси по неділях: марка ГДР

Сьогодні, у зв’язку з ювілеєм, трохи екскурсу в історію. Отже, марка ГДР була неконвертованою валютою, ввезення і вивезення якої за межі країни заборонялося. Неконвертованість означала також, шо у цієї валюти не було офіційного курсу, а купівля і продаж іноземної валюти (яку називали словом Valuta, як це не дивно) була злочином.

Ті, хто отримував легальну можливість поїхати у «несоціалістичний закордон», були змушені купувати західнонімецькі марки за курсом 1:1, на чорному же ринку курс сягав 1:4, а ближче до кризи 1989 року навіть 1:20. У 1990 році почалися зміни в бік лібералізації, зокрема громадянам дозволили вільний обіг валюти та рахунки в західнонімецьких марках. Офіційний курс був тоді 1:5, на чорному ринку — 1:8.

1 липня 1990 року ГДР увійшла до валютної унії з ФРН, тобто перейшла на західнонімецьку марку. Тоді було встановлено такі курси, шо, по суті, були благодійною допомогою федерального уряду:
— 1:3 для негромадян ГДР (громадян ФРН та іноземців);
— 1:2 для громадян ГДР.

Крім того, до певної суми можна було обміняти за курсом 1:1
— 2000 марок для дітей до 14 років;
— 6000 марок для пенсіонерів віком понад 60 років;
— 4000 марок для решти дорослих.

Всі східнонімецькі гроші було передано банку KfW, який їх пропустив через шредер. Банкноти і монети приймалися до обміну лише до листопада 1990 року, натомість перерахунок ощадних рахунків потривав до 1993 року. Це врятувало громадян ГДР від обнулення їх рахунків, як це сталося з вкладниками Ощадбанку СРСР.

Загалом було обміняно 185 мільярдів марок ГДР на 123 мільярди марок ФРН, себто 63 мільярди єврів за нинішнім курсом.

1999 року Німеччина перейшла на євро, однак Бундесбанк є одним з небагатьох у Єврозоні, що обіцяє приймати старі марки до обміну вічно, як банкноти, так і монети. Понадто, він приймає до обміну всі банкноти і монети, випущені після 1948 року (за винятком монети у 2 марки 1951 року). Марки же ГДР він не приймає, їх тепер можна лише продати колекціонерам.