Ґерлоська траса закінчується дивом природи — льодовиковим Крімльським водоспадом. Це найвищий водоспад у Австрії, він складається з трьох каскадів, кожен з яких має понад 100 метрів висоти, загальна висота водоспаду — 385 м. Це далеко не рекорд ані Європи, ані тим паче світу, але можливість під’їхати під водоспад просто на машині зробили його, напевно, найпопулярнішим на цьому континенті.
Особливо багато тут туристів з Близького Сходу, шо не дивно: уявіть собі, шо ви виросли в пустелі, п’єте осушену очищену від солі морську воду, а тут зі швидкістю 20’000 м³/год з неба їбашить питна вода! Які були б ваші емоції? Навіть мешканця Європи це вражає насправді:



Особливо якщо усвідомити собі, шо це все — результат того, шо на висоті 3000 метрів тане льодовик. Узимку він тане повільніше, тому швидкість водоспаду падає до 500 м³/год. Коротше, ви зрозуміли, шо сюди треба приїздити під час найбільшої спеки. Заради краєвидів і прохолоди, що дають бризки:



Альпійське товариство Австрії зробило тут дуже впорядковану стежку, шо дозволяє подивитися цей водоспад з усіх боків. З нижнього каскаду на висоті 1000 м ви піднімаєтеся на 400 метрів угору. Оскільки тут дуже багато туристів, то повісили попередження для серунів:

Нормальні люди не серуть, а для всіх інших це заборонено!
Серунам тяжко усвідомити, як можна не срати, якщо нема смітників кожні 10 метрів. Але цікаво теж, шо правила поведінки в лісі написали лише німецькою. Себто, іноземні туристи тут не сруть.
Мій фотоапарат — той ще гомофоб, тож зловити веселку вдалося десь з п’ятої спроби:


Середній каскад. Попередні фотки були, відповідно, нижнього каскаду:

І верхній каскад:


І гори тут дуже красиві навколо:


Це все національний парк Хое Тауерн (Hohe Tauern), він знаходиться на межі трьох штатів — Тіроля, Зальцбурґа і Каринтії. Треба буде колись більше детально відвідати. Утім, в Австро-Баварії національний парк від ненаціонального непарку мало чим відрізняються: у першому більш суворі норми щодо забудови, по-суті, там забудовано тільки те, що було до створення національного парку.
Зненацька знак:

У тесті на права питають, шо треба робити, коли його бачиш. Правильних відповіді дві:
— не зупинятися;
— бути готовим до каменюк на дорозі.
Але я пішохід у горах. Цей знак пропонує мені бути готовим до побачення з Богом, чи шо?
Особливо багато тут туристів з Близького Сходу, шо не дивно: уявіть собі, шо ви виросли в пустелі, п’єте осушену очищену від солі морську воду, а тут зі швидкістю 20’000 м³/год з неба їбашить питна вода! Які були б ваші емоції? Навіть мешканця Європи це вражає насправді:



Особливо якщо усвідомити собі, шо це все — результат того, шо на висоті 3000 метрів тане льодовик. Узимку він тане повільніше, тому швидкість водоспаду падає до 500 м³/год. Коротше, ви зрозуміли, шо сюди треба приїздити під час найбільшої спеки. Заради краєвидів і прохолоди, що дають бризки:



Альпійське товариство Австрії зробило тут дуже впорядковану стежку, шо дозволяє подивитися цей водоспад з усіх боків. З нижнього каскаду на висоті 1000 м ви піднімаєтеся на 400 метрів угору. Оскільки тут дуже багато туристів, то повісили попередження для серунів:

Нормальні люди не серуть, а для всіх інших це заборонено!
Серунам тяжко усвідомити, як можна не срати, якщо нема смітників кожні 10 метрів. Але цікаво теж, шо правила поведінки в лісі написали лише німецькою. Себто, іноземні туристи тут не сруть.
Мій фотоапарат — той ще гомофоб, тож зловити веселку вдалося десь з п’ятої спроби:


Середній каскад. Попередні фотки були, відповідно, нижнього каскаду:

І верхній каскад:


І гори тут дуже красиві навколо:


Це все національний парк Хое Тауерн (Hohe Tauern), він знаходиться на межі трьох штатів — Тіроля, Зальцбурґа і Каринтії. Треба буде колись більше детально відвідати. Утім, в Австро-Баварії національний парк від ненаціонального непарку мало чим відрізняються: у першому більш суворі норми щодо забудови, по-суті, там забудовано тільки те, що було до створення національного парку.
Зненацька знак:

У тесті на права питають, шо треба робити, коли його бачиш. Правильних відповіді дві:
— не зупинятися;
— бути готовим до каменюк на дорозі.
Але я пішохід у горах. Цей знак пропонує мені бути готовим до побачення з Богом, чи шо?