Печера Диявола (Teufelshöhle) у Потенштайні

Франконська Швейцарія — це не тільки красиві каменюки, архітектура і пиво, це також купа печер, найбільшою та найкрасивішою з яких є Печера Диявола, що у Потенштайні. Це так звана тропфштайнова печера, там ростуть сталактити і сталагміти. Німців заїбало згадувати, шо з них росте згори, а шо знизу, тому в них є універсальне слово Tropfstein, яке також включає у себе менш відоме слово «сталагнати». Заїбало це і мене теж, тому буду надалі користуватися саме цим словом.

Тропфштайн типу «сталагнат»

Тропфштайн («крапельний камінь») утворюється, коли вода, що їбашить через каменюку, захоплює з неї йони металів (кальцій-магній переважно), а з повітря всмоктує вуглекислий газ. Таким чином у цій воді, шо точить каміння і крапає, утворюються солі, карбонати. Вода потім висихає, а сіль лишається, і так 100500 років.


Тропфштайни ростуть, за словами гіда, на 1 мм кожні 30 років, тому десятисантиметровий тропфштайн має, на хвилиночку, 300 років.


А метровий, на хвилиночку, 3000 років. Печера — це одне з небагатьох місць на цій планеті, де можна побачити реальну історію без «реставрації». Так, я маю на увазі, що вироблені людьми старі міста внаслідок реставрації уже мало шо в собі лишають оригінального від тих часів, тільки зовнішній вигляд. Оцей тропфштайн, що називається «Кайзер Барбароса», має 150’000 років — це один з найстаріших у печері:


Тут же в жодну краплю не було втручання людини, люди тепер лиш суворо забороняють відвідувачам торкатися тропфштайнів (це ніби може зупинити ріст, хоч я так і не поняв, як), огороджуючи в певних місцях навіть парканом із сіткою.


Крім того, у цій печері колись мешкали ведмеді, чиї кістки знайдено у значній кількості. З них зібрали один цілий скелет. Кістки оригінальні, але не належать одному ведмедю:


Ведмедику цьому 30 тисяч років, між іншим.