Бреґенц (Bregenz) I: Höhere Technische Bundes-Lehr-und-Versuchsanstalt

Бреґенц знаходиться на березі Боденського озера в кількох кілометрах від Швейцарії та Баварії, буквально навпроти Ліндау. З населенням 28 тисяч він є столицею штату Форарльберґ (Vorarlberg).


Це останній австрійський штат, який межує з Баварією (і Німеччиною, бо з іншими німецькими штатами Австрія не межує), який я не відвідав. Непорядок.

Сьогодні ми подивимось не місто, а ось ту установу — Вищий технічний федеральний навчально-дослідницький інститут (Höhere Technische Bundes-Lehr-und-Versuchsanstalt):


Це, якщо перекласти на зрозумілу нам термінологію, політехнічний інститут. На відміну від більшості країн, Австрія не перейменувала свої політехи на університети чи вищі фахові школи (Fachhochschule). Загалом, історія політеху в Бреґенці починається з 1908 року, але саме цей корпус відкрито було в 1937 році тодішнім президентом Вільгельмом Мікласом.

Цікаво, шо він починав свій термін ше під час першої республіки, але лишився на посаді при австро-фашистах аж до окупації в 1938 році. Утім, посада президента не давала якихось повноважень, а уряд австро-фашистів він хоч і критикував, але тихенько і непублічно.

На фасаді політеху зберігся герб австро-фашистського періоду (1933—1938) — унікальний артефакт, який непросто знайти у Австрії. Дві голови в орла взагалі-то з династії Габсбурґів спижжені були, але замість корони — якісь незрозумілі німби, а замість символів влади в фашистського орла ніфіга нема.


Взагалі, якщо хочеться пошукати ще паралелей з РФ, то держава з цим гербом називалася Австрійська Федерація (Bundesstaat Österreich), але при цьому була централізованою диктатурою, що до федерального устрою не мала стосунку. Іще перед захопленням влади, у 1926 році ідеологією були католицькі духовні скрєпи та протиставлення держави, побудованої за класичними фаховими групами (станами), «західнодемократичному парламентаризму і партійної держави»:


Я от завжди думав, шо Австрія називається Федеральна Республіка Австрія, але це не так: видно, у австрійців є певна алергія на слово «федерація» в назві, тому хоч Австрія і є федерацією, країна називається просто Республіка Австрія.

Кінець Війни у Байройті (Kriergsende Bayreuth), 1945–2015

«Північнобаварський Кур’єр» (наша місцева газета) зафігачив цілу веб-сторінку, присвячену останнім дням війни у Байройті 1945: http://www.kriegsende.nordbayerischer-kurier.de/

Там фоточки (в т.ч. сучасні види вулиць у порівнянні з розбомбленими) і трохи історії. Текст цікавий:
«
Карл Рут, колишній політичний в’язень, ще не знав, яку роль у капітуляції Байройта зіграє він кілька годин пізніше... Він зустрів американських солдатів та сказав їм, шо він американський офіцер, захоплений у полон нацистами. Це було неправдою: він є чехом і політичним в’язнем. У ті хвилин це не грало жодної ролі. Рут запропонував себе у якості переговорника.

14 квітня до Байройта наблизилось 24’000 солдатів. Близько 80 танків і артилерія стали на схилах. Пополудню в Байройті «дощило» (як написано у дивізійному звіті) зі 155-міліметрових пострілів.

Із півночі надходила 71 дивізія піхоти та 11 танкова дивізія. Однак, мало не дійшло до катастрофи, бо був наказ захищати Байройт до кінця. Так наказав генерал Гаґль, головний військовий командант Байройта.

Пополудню 14 квітня 1945 року Карл Рут в’їхав до Байройта на джипі з американськими солдатами. Вони зустрілися з бургомистром Фріцом Кемпфлером. Командувач майор показав бургомистру артилерію. Він мусив передати місто. Альтернативою називалося: «We make Bayreuth flat». Бургомистр сказав, шо він би з радістю, але не має влади над військом.

Рут поїхав далі, уже з бургомистром, до Санкт Йоанніса [південне передмістя — noddeat]. Обоє запропонували генералу Гаґлю капітуляцію міста. Він відхилив її. Бомбардувальник налетів на передмістя та Ермітаж [передмістя поруч], американські танки зайшли у центр міста з Гайнерсройта. Генерал Гаґль опинився у в’язниці.

Близько 15 години американці взяли Байройт. Коли солдати дісталися Ринку, горіла практично вся його північна частина. Кілька днів перед тим СС почали палити документи у Старому Замку [нині там податкова]. Вогонь пішов далі. Його погасили тіки після того, як підірвали два сусідні будинки.

Фрідріх Фрайберґер мав тоді 7 років. Їхній будинок вцілів від авіанальотів, майже без подряпинки. Він вперше побачив американців, які варили суп у каструлі. З міркувань безпеки спершу вони не наважувалися підійти. Він і досі пам’ятає, якими були перші англійські слова, шо він вивчив: «Chocolate and chewing gum.»
»

Безвізовий режим з ЄУ — це не локшина, а спаґетті болоньєзе

Слід зрозуміти: безвізовий режим залежить не від дій чи бездіяльності уряду України, а від дій чи бездіяльності Європейської Унії та політичній ситуації у ній. Нинішні дії Унії — це срати українцям у вуха, тримаючи паузу. Ймовірність того, що під час цієї паузи Унія народить схему електронної візи (типу американської ESTA чи її аналогу в Австралії), є високою. ESTA-у заповнюють «безвізові» європейці, вона діє три роки. Якщо ти не є в базі забанених, авторизація видається автоматично. Якщо ЄУ впровадить аналогічну систему для усіх безвізових країн, вона буде більш схильною відкрити кордони для громадян країн, щодо яких вона «невпевнена».

Тепер подивимось на спаґетті, шо Унія вішає українцям на вуха:

Локшина №1 — біометрія
Біометрія — це, звичайно, той ще культ карго, адже перезаписати відбитки пальців на чіп, як ми знаємо, неможливо (not). Іронічною є оцінка Унією впровадження біометрії, коли проблеми з цим мають і самі країни-члени ЄУ (в коменти запрошується sakhmetkare з епічною історією).

«Ensure that the border checkpoints are equipped to carry out second-line controls using fingerprints»: який це має стосунок до безвізового режиму? Правильно, ніякого, адже це ЄУ має потурбуватися, шоб у них були на кордоні апарати для перевірки відбитків пальців, якщо їм так у жопі свербить. Американці, наприклад, у цьому плані дуже просту політику мають: громадянин Унії може в’їхати до США без візи лише з біометричним паспортом. Якщо в нього такого нема, тоді він може сходити в посольство, там у нього візьмуть відбитки і проштампують візу, відбитки будуть зберігатися в базі даних  Department of Homeland Security.

Поза тим, я ще не бачив, шоб в ЄУ перевіряли у когось відбитки пальців. У мене є теорія, навіщо цю херню все-таки запустили, але вона має політично неслушне забарвлення, тому промовчу (а раптом вона хибна).

В українських документів ніколи не було проблеми з безпекою і так. Понадто, Україна у якості пост-совкового спадку не видає тимчасових паспортів (а ля travel document in lieu of passport, laissez passer  та інші emergency passports): єдине, на шо може розраховувати українець, що втратив паспорт — це посвідчення на повернення в Україну. Парадоксально, шо Німеччина видає тимчасовий паспорт, дійсний для подорожей, на місці просто в аеропорті, в т.ч. для громадян України, шо мешкають у Німеччині. Такі паспорти мають дуже низький рівень захисту, адже їх фічею є швидкість видачі. Ну вони і дійсні місяць максимум. Так от, в України такої «дірки безпеки» нема, а якщо в комбінаті «Україна» закінчились бланки, то єдине, шо українець може зробити — це убитися об стінку.

Локшина №2 — іноземці з третіх країн
Унія неодноразово сре цим у вуха, намагаючись створити враження, шо впровадження безвізового режиму скасує прикордонний контроль, а тому треба ліпше контролювати мігрантів з третіх країн. Нічого цього не відбудеться, звісно, а сре Унія тому, шо хоче за рахунок України вирішити свої власні проблеми.

«Угода про реадмісію» — це щось на кшалт «гей, сусіде, давай ти будеш всіх, хто через твою землю до мене залазить, до себе забирати, а я тебе за це буду на шашлики запрошувати. Раз на пару місяців, давай? Тіки шашлики за твій рахунок, з мене лише мангал.» Тим не менш, Україна виконує цю угоду вже багато років, а шашликів і досі нема. Чи ж не тому, шо це до безвізової угоди стосунку не має ніякого?

Нє, ви не подумайте, ось про біженців усе правильно пишуть:
«Asylum legislation has improved, but there is still a need for amendments to existing legislation and its implementation in order to achieve the benchmarks. The conditions in reception centres are good, but certain aspects should be improved.»

Просто це окрема проблема, яка стосунку до бізвізового режиму Україна — ЄУ не має.

Соуз «Болоньєзе»: боротьба зі злочинністю і корупцією
Це не локшина, бо формально є за шо зачепитися: зі злочинністю треба боротися, інакше наша мафія почне витісняти італійську та польську мафію уже в Унії, а цього не хочеться: не можна лишати неаполітанців та сицилійців без роботи.

Однак, якби усі країни, де є проблема зі злочинністю, мали отримати візи, Унія мусила б забанити половину території самої себе. Утім, у звіті Унії визнається, шо це все соус, оця фраза говорить про все:
«
The money laundering benchmark is deemed to be almost achieved.
»
Верховна Рада України друкує закони, ЄУ їх читає і задоволено киває головою, а шо там у реальності відбувається, нікого не цікавить. Логічно.

Розділ 2.3.1.5 Наркотики викликає враження, шо той хто його писав, шось уживав:
«
Based on the above findings, the anti-drug benchmark is deemed to be almost achieved.
»

Можна я не буду згадувати Нідерланди, Іспанію, Чеську Республіку :)

Висновки
Ну шо, сподобалось спаґетті болоньєзе? Значить, наступного разу буде лазанья.
«
Ukraine is satisfactorily implementing the law on the protection of personal data and is ensuring efficient functioning
of the independent data supervisory authority. The Data Protection Department has been established within the Ombudsman’s office, and is to be further reinforced to fully assume its responsibilities.

The protection of personal data benchmark is deemed to be almost achieved. It is recommended that the Ukrainian authorities: Further strengthen the Data Protection Department.
»

Коментатори, що захотять переконати, шо це все не локшина, а має якийсь сенс, єдиним, шо може це довести, є поява безвізового режиму до 31.12.2019. А з 2020 я і сам-то прогнозую безвізовий режим. Правда, такий прогноз у мене був до війни, але навіть з поправкою на війну лишаю на тому ж рівні, бо за цей час і всередині Унії дещо зміниться.