Чому на моїх фотках немає людей: вони шо, вимерли?

Зовсім не тому, шо я мізантроп (хоча я мізантроп). Причин три:
— законодавство;
— моя внутрішня етика;
— моя ненависть до постановочних фото.

Оці три пункти суперечать один одному, бо моя внутрішня етика говорить про те, шо фоткати людину без її дозволу суворо заборонено. Людське тіло належить людині, і мене бісять фотографи, які вважають, шо мають право красти його тільки тому, шо у них хороший об’єктив. Разом з тим, якщо спитати в людини дозволу, вона може почати позувати, а це фото перетворить автоматично на постановочне — буеее.

Вихід тут є тільки у фотографуванні різноманітних заходів: публічних чи нє, — згідно з законодавством, людина, шо відвідує такі заходи, автоматично погоджується на фотографування, а це теж збігається і з моєю етикою, тіки я ці фотки ніде не викладаю, як правило.

Фоткати людей — дуже тяжка праця, вимагає великої кваліфікації, якщо ми говоримо не про срані постановочні фото, особливо у студії. Я не вважаю себе кваліфікованим, шоб це робити, а тому не хочу паритися з юридично-етичними питаннями, тому фоткаю те, шо цього всього не потребує — рослинки, будівлі, дорожні знаки.

Щодо фоткати-ся, тобто бути моделлю, я не маю нічого проти, тіки якщо я не беру в цьому активної участі. Найбільше за постановочні фото я ненавиджу постановочні фото з власною пикою. Постановочно сфоткатися на фоні Лувра — шо може бути більш принизливим і огидним?

Разом з тим, приємно переглянути фотки з чергового походу в гори, де всі фото робляться непомітно для моделі.