Тоталітаризм не знецінює людське життя, він лише прирівнює його до речі

Існує переконання, що в тоталітарному чи авторитарному режимі життя людини нічого не варте. Однак, це зовсім не так, насправді суть тоталітаризму в тому, шо життя людини не належить їй, шо вона є чиїмось майном. Не можна ж сказати, що власник автомобіля не цінує його, якраз навпаки. Але якби автомобіль став навмисно себе псувати, чи там навмисно здіснювати небезпечні маневри, що призводять до ризику аварії, власник би на нього дуже розізлився, і навіть в’їбав кувалдою. Тобто, автомобіль псувати і ремонтувати може тільки його власник.

Приблизно така сама логіка застосовується в тоталітарному режимі: людське тіло є власністю держави і видане людині в оренду, псувати його категорично заборонено. Саме тому в тоталітарних режимах практикується нанесення собі каліцтва чи спроба самогубства як протест: людина псує державну власність (своє тіло), це, як це не дивно, викликає батхерт в суспільстві, хоча, здавалося б, яке кому має бути до цього діло? Голодування в тюрмі — з тієї ж опери.

Іше одним із цікавих наслідків такої ситуації є негативне ставлення до екстремальних видів спорту: тих, хто цим займається, прирівнюють до самогубців, а самогубство — навмисне незворотнє ушкодження державного майна — це суворе no-no. Цікава реакція на це відео — багато людей пише, що велосипедист — ідіот:

Чому вони так пишуть? Чи є підстави вважати, що людина на відео не усвідомлювала ризик для свого життя (готовий посперечатися, шо він насправді низький, якщо нема паніки перед висотою)? Таких підстав нема: людина усвідомлювала ризик, але прийняла рішення, шо отримані емоції варті цього ризику.

Відповідно, чому рішення дорослої людини щодо свого життя може викликати батхерт у інших, абсолютно непричетних людей? Тільки у випадку, коли вони вважають людське тіло майном держави, яке вона видала йому в оренду. А майно, яке не слухається свого господаря, злить.

P.S. Передбачаючи, шо хтось із читачів скаже, шо самокаліцтво у багатьох арміях світу є злочином, зауважу, шо в армії ніхто і не приховує, шо солдат не є особистістю, а машиною для вбивства, тому його самокаліцтво саме в такому ключі й розглядається. Загалом, для уникання таких випадків треба просто давати можливість «мирної» альтернативи армії, це можливо навіть в умовах тотальної війни, адже завжди потрібні люди для медичної праці та постачання.
Німецька вікіпедія з посиланням на книгу Норберта Газе пише, шо під час Другої Світової нацистська військова юстиція призначила кару смерті 30’000 (тридцятьом тисячам) солдатів, з них страчено було 23’000. У той самий час американська армія стратила одного солдата, французька 102, британська армія 40. Совіцькі мілітарні трибунали стратили 157’000 солдатів, ага.

Кронах (Kronach) I: фортеця Розенберґ (Festung Rosenberg) — місце, де сидів Шарль де Ґолль

Франконське місто Кронах знаходиться майже на межі з Тюринґією. Ніби і під боком, але так я тут і не був чомусь:


Збудована у 13 столітті, фортеця до 19 століття належала до князівства-єпископату Бамберґ. Фортеця була настільки добре укріплена, що її жоден ворог не здобув насильницьким шляхом:


На початку 19 століття князівство-єпископат було секуляризоване, і фортеця відійшла Курфюрству Баварія, яка через 5 років отримає усю Франконію та самоназветься королівством.


Власне, після того фортеця втратить свою воєнну цінність, її викупить для себе місто Кронах, якому вона належить і досі.


У Першу Світову баварська армія тримала тут в’язницю для військовополонених офіцерів. Це була дуже комфортна в’язниця, офіцерам дозволялося навіть виходити за її межі під чесне слово, шо вони не втечуть. Сидів тут у 1917 році і Шарль де Ґолль. Він, однак, обіцянки не дотримав і пробував кілька разів з’їбатися, після чого його перевели в більш сувору тюрму в Інґольштадті.


Не знаю, випадково чи навмисно, але знаходиться біля мурів фортеці й чинна міська тюрма (JVA Kronach):




Так то вам хуй хто в Німеччині дозволить фоткати тюрми (ну, тобто, зовні можна, а все, шо за парканом — ні). Але розташування цієї тюрми дозволяє робити це безкарно:




Бійниця:


З неї прострілюється увесь Кронах, ггг:


Під час другої світової у фортеці таємно виготовляли запчастини для літаків «месершміт», тож дуже дивно, шо її не розбомбили.

У 1945 році тут був табір для переміщених осіб, потім частину фортеці юзали під помешкання аж до 80-х років, зараз — картинна галерея і музей.

Не знаю, чи жаба має якесь символічне значення в німецькій (франконській, баварській) культурі, але на одному з мурів фортеці знайшов я шикарний пам’ятник: