Бельгійське пиво І: пивна культура Бельгії та Баварії, порівняння

У світі є три місця, де існує шось таке, шо можна назвати пивною культурою:
— Британія/Ірландія, які дали світу елі (Ale) — світле пиво верхнього ферментування, зокрема такі сорти як Pale Ale та India Pale Ale, ну і ґінес, як же без нього: у США то взагалі тяжко знайти пиво верхнього ферментування, яке б не було ґінесом.
— Баварія, в якій теж треба виділити Франконію, шо в першу чергу славиться культурою пшеничного пива. Утім, баварці дали світу в першу чергу пілснер («Плзенське пиво» — зараз в Чехії, але завод там побудували саме баварці) — світле пиво нижнього ферментування. Через впровадження «закону про чистоту» дуже багато регіональних німецьких пив померло, тому в решті Німеччині пивна культура здомінована баварською традицією;
— і, власне, Бельгія.

Оскільки решта світу виробляє пиво або за німецькою, або за британською традицією, то Бельгія тут дуже виділяється. Отож, я читав, шо бельгійці люблять експериментувати, та в них типу 800 сортів пива чи шось таке. Насправді це не так: сортів пива у Бельгії небагато, просто в них є традиція називати кожну броварню окремим сортом пива. Плюс, те, що у Німеччині називають «пивною сумішшю» (Biermischgetränk), у Бельгії теж вважається окремим сортом пива:


Попри те, шо в Бельгії немає обмежень на інгредієнти пива, я б не сказав, шо цих інгредієнтів і справді дуже багато. Авжеж, у пиво можуть додавати і фрукти, і всякі сиропи, і ще бозна-шо — але то все, як би сказати, ну як «кава з молоком». Тобто якщо порівняти культуру німецьку і бельгійську, то це як порівняти культуру кави італійську (еспресо) з американською (лате, капучіно, макіато): принципово інакше смакує, а інгредієнтів не так вже шоб і набагато більше.

У Бельгії роль молока в каві виконує цукор — табу в німецькому пивоварінні. Я, утім, будучи проти молока в каві, не бачу в цукрі нічого кримінального: кінець кінцем, сам процес ферментування пива є нічим іншим як процесом перетворення різноманітних цукрів на алкоголь. Цукор робить пиво більш м’яким, шо дуже добре йде темному пиву.

А от пшеничне пиво з цукром мені не сподобалося: утім, я мешкаю в місті, яке є унікальним у світі тим, що тут п’ють більше пшеничного пива, ніж ячмінного, тому вважайте мою думку упередженою. Ну, коротше, бельгійські пшеничні пива «не алё» — хугарден якийсь, коротше.

Крім того, в бельгійському пиві вищий відсоток солоду в суслі і водночас менше хмелю. В перекладі на просту мову, воно міцніше і не таке гірке: 6–12% алкоголю містить типове бельгійське пиво, тоді як у традиційному пиві 4.5%–5.5%. І п’ють його по 0.25–0.3 л: така маленька склянка «вставляє» більше, ніж 0.5 класичного пива. Алкогольний ліміт для водіїв 0.5‰, і я б не ризикнув випити більше від 0.3л для його досягнення.


Авжеж, і в Німеччині є Bockbier — міцне пиво з підвищеною концентрацією солоду, але німецьке «міцне пиво» — це як найслабше серед бельгійських звичайних пив. І таке пиво є нішевим продуктом, тобто малопопулярне.

З іншого боку, саме в Баварії винайдений Eisbock — це Bock, який заморожується. Етанол замерзає при –114 °С, тому замороження при банальних –5 °С дозволяє відділити воду від спирту, адже вода перетворюється на лід, а етанол — ні. Таким чином можна підвищити концентрацію алкоголю без бодяження спиртом.

Найміцніше пиво у світі, вироблене таким методом — це Schorschbock з концентрацією 57%. Його робить броварня десь під Нюрнберґом, і воно продається дуже обмеженим накладом. Чесно кажучи, я скептично ставлюся до смакових якостей такого пива, це радше цікаво як доказ того, шо людство вміє робити, хоча айсбоки з 12-16% алкоголю цілком можна пити, я думаю. Власне, в холодильнку на свій час чекає 12% франконський айсбок — побачимо, як воно на смак.