Фюсен (Füssen) I: місто
Sep. 8th, 2014 11:11 amФюсен знаходиться у Східному Альґої (Ostallgäu), що в баварській Швабії, в 5 км від австрійського кордону:
В часи Римської Імперії через Фюсен проходила трансальпійська дорога Via Claudia Augusta. Ця дорога існує і досі, але вже як прогулянковий маршрут для туристів. Інший туристичний маршрут теж закінчується у Фюсені — це Романтична траса Вюрцбурґ—Фюсен через всю Баварію і кусок Вюртемберґа. І хоча населення міста всього 14,5 тисяч, тут є що подивитися.
Вокзал, де закінчуються залізчничні лінії Баварії:


На в’їзді до старого міста — пам’ятник керівному принцу Люітпольду: Фюсен був колись собі такою баварською Конча Заспою, про шо буде далі.

Я же казав, шо дрочити на короля тому шо він король — моветон. От такого ж пам’ятника королям Баварії тут нема:

Гербом Фюсена зненацька є трискеліон:
У мене він викликає асоціацію з Сицилією, а якщо вірити Вікіпедії, то крім неї трискеліон є ше на гербі Острова Мен. Фюсен у цьому плані унікальний по ходу.
Фюсен був «Конча Заспою» дуже давно, адже саме тут починаються Альпи, і рівнинна Баварія переходить у гірську. У князя-єпископа Ауґсбурґа губа була не дура розмістити тут резиденцію, яка буде в наступному пості. Також монахи подумали, шо тут непогано жити і бодяжити пиво, і зафігачили тут бенедиктинський монастир Святого Манґа:


Ось так він ше виглядає з протилежного боку річки Лєх:

Ця річка тече з австрійських Альп і впадає в Дунай на півночі від Ауґсбурґа. Саме через близькість до Альп у неї тут такий красивий колір:



У старому місті типові для Австро-Баварії розмальовані церкви:

Ратуша. Цікаво, шо традиційної площі Ринок у Фюсені нема:

Ну, майже нема:

Головна вулиця — вулиця Олігархів (Reichenstraße). Туристичний вказівник являє собою велику металеву тумбу:

Розмальована псевдо-тривимірними візерунками аптека:

Озеленення:

У Фюсені може нема нічого суперцікавого в плані інфраструктури, але є підземна стоянка, наприклад. Ну тобто скрізь у Німеччині є підземні стоянки, але це у місті 14,5 тисяч мешканців:

Мене бісить, шо такого не будують у (недешевих) новобудовах Києва і Львова. Невже треба ще раз повторити те, шо Європа пройшла у 60-х роках, щоб про це почати думати?
В часи Римської Імперії через Фюсен проходила трансальпійська дорога Via Claudia Augusta. Ця дорога існує і досі, але вже як прогулянковий маршрут для туристів. Інший туристичний маршрут теж закінчується у Фюсені — це Романтична траса Вюрцбурґ—Фюсен через всю Баварію і кусок Вюртемберґа. І хоча населення міста всього 14,5 тисяч, тут є що подивитися.
Вокзал, де закінчуються залізчничні лінії Баварії:


На в’їзді до старого міста — пам’ятник керівному принцу Люітпольду: Фюсен був колись собі такою баварською Конча Заспою, про шо буде далі.

Я же казав, шо дрочити на короля тому шо він король — моветон. От такого ж пам’ятника королям Баварії тут нема:

Гербом Фюсена зненацька є трискеліон:

У мене він викликає асоціацію з Сицилією, а якщо вірити Вікіпедії, то крім неї трискеліон є ше на гербі Острова Мен. Фюсен у цьому плані унікальний по ходу.
Фюсен був «Конча Заспою» дуже давно, адже саме тут починаються Альпи, і рівнинна Баварія переходить у гірську. У князя-єпископа Ауґсбурґа губа була не дура розмістити тут резиденцію, яка буде в наступному пості. Також монахи подумали, шо тут непогано жити і бодяжити пиво, і зафігачили тут бенедиктинський монастир Святого Манґа:


Ось так він ше виглядає з протилежного боку річки Лєх:

Ця річка тече з австрійських Альп і впадає в Дунай на півночі від Ауґсбурґа. Саме через близькість до Альп у неї тут такий красивий колір:



У старому місті типові для Австро-Баварії розмальовані церкви:

Ратуша. Цікаво, шо традиційної площі Ринок у Фюсені нема:

Ну, майже нема:

Головна вулиця — вулиця Олігархів (Reichenstraße). Туристичний вказівник являє собою велику металеву тумбу:

Розмальована псевдо-тривимірними візерунками аптека:

Озеленення:

У Фюсені може нема нічого суперцікавого в плані інфраструктури, але є підземна стоянка, наприклад. Ну тобто скрізь у Німеччині є підземні стоянки, але це у місті 14,5 тисяч мешканців:

Мене бісить, шо такого не будують у (недешевих) новобудовах Києва і Львова. Невже треба ще раз повторити те, шо Європа пройшла у 60-х роках, щоб про це почати думати?