Баварське королівство та галицький короледроч

Шо мене дуже бісить так це використання українськими броварнями, шо не мають стосунку до монархічної родини, слова «королівський», а також багаторазове підкреслення того факту, шо князю Данилу якийсь хуй з гори надав титул «Rex Russiae», хоча Русь він ніхуя не контролював, а до того ж відсмоктував у Золотої Орди. Титул «перший український король» — це абсурд, адже королем у Центральній та Західній Європи називали себе правителі країн, що мали суверенітет.

Галицько-Волинське князівство суверенітету тоді не мало, а «коронація» від Папи Іннокентія — це було приблизно то само, шо нинішні санкції Європейської Унії проти РФ: він обіцяв зібрати війська і зробити хрестовий похід і звільнити князівство від Орди. Насправді він ніхуя не зробив, лише подарував шапочку і похвальну грамоту «Данило, ти король». Ніяких дій за цим не послідувало, а син Данила Лев взагалі забив на Європу і разом з монголами вирішив закримнашити собі трохи землі у поляків та угорці.

Ну, коротше:
— «корона» князя Данила має таку ж цінність, як і орден почесного легіону, яким Саркозі нагородив Януковича;
— він, однак, робив це не для понтів: дуже малоймовірно, шо на Русі титул князя вважався чимось гіршим, ніж короля. Його мета була суто практична — попробувати вмовити Європу ввести війська. Ну не вдалося.

Взагалі, шоб стати королем, треба:
— захопити якусь територію;
— голосно сказати «я тут король»;
— вбити всіх, хто скаже «ніхуя ти не король».

Ну це теж вимагає якихось навичок, але не настільки великих, шоб це постійно підкреслювати. Рівно в такий спосіб у 1806 році утворилося Баварське Королівство, шо до цього було Виборчим Князівством Баварія (Kurfürstentum Bayern) у складі Священної Римської Імперії.

Імперія ця повільно йшла до свого кінця і там відбувалося велике рубилово, в якому Баварія була на стороні наполеонівської Франції. Внаслідок Пресбурзькоґ мирної угоди до Баварії відійшов Тіроль і Форальберґ (нині Австрія), а виборчий князь Максіміліан IV сказав: «Ну охуїти тепер, я проголошую себе королем.» Відтоді він став першим баварським королем Максіміліаном І. Зараз і досі у багатьох баварських містах є вулиця Лєніна Максіміліана, у Байройті це головна вулиця міста.

У 1814 році Баварське Королівство було зафіксовано у нинішніх його кордонах: просрало Тіроль і Форальберґ Австрії, зате отримало Франконію. Ну, в майже нинішніх кордонах: до 1946 року до її складу також входив маленький кусок Пфальца:

У Максиміліана І було 14 (чотирнадцять) дітей від двох дружин, у 1825 році він помер, і наступним королем став його син Людвіґ І, у нього було всього 8 дітей. З них правителями стали троє:
— Максиміліан ІІ у 1848 році став королем Баварії;
— Отто став... першим королем Греції Отто І. Коли її було звільнено від Оттоманської Імперії, Велика Британія, Франція та Росія вирішили, шо Греції повинна бути монархією, і трон було запропоновано баварському принцу. Цей період історії у Греції називають «баварократія», він тривав до 1924 року, поки греки не утворили там республіку. Одним з наслідків цього стало утворення броварень у цій країні, що варили пиво за баварськими рецептами (ну і досі);
— Люітпольд став керівним принцем (Prinzregent) Баварії і де факто керував нею з 1886 до 1912 року, бо його племінник, син Максіміліана Людвіґ, трохи підзабив на все, а потім узагалі йобнувся головою. Людвіґ ІІ займався приблизно тим, чим Янукович у Межигір’ї: будівництвом золотих унітазів у горах. Власне, заради цих унітазів я і написав цей пост, про них будуть мої наступні фотозвіти, а читач зможе вловити історичну перспективу.

Так от, Люітпольд до смерті не був королем, але він де факто керував державою і став дуже популярним серед баварського народу. Коли король Людвіґ помер, він знову не зміг стати королем, бо його інший брат Отто Грецький був ше живий, але уже в неадекваті. Тому він продовжував керувати як керівний принц, відкрив золоті унітазі Людвіґа для відвідання публіки, і ці унітази і досі приносять штату Баварія величезний дохід з туристів. У кожному баварському місті теж є вулиця або майдан імені принца Люітпольда, ніхто не вважає, шо він у статусі принца був гірший від короля, а тому пам’ятник «королю Данилу» у Львові — це прояв феєричної меншовартості, колись треба напис змінити на «князь Данило».

Після смерті Люітпольда у 1912 році Баварське Королівство поступово наближалося до свого кінця. Син Люітпольда Людвіґ дрочив на титули більше, ніж його тато, і тому через пару років у статусі керівного принца вирішив оголосити себе королем Баварії Людвіґом ІІІ. Через три роки король Отто Грецький помре, дітей у нього не було, тому формально навіть Людвіґ мав право наслідування трону, але нахуя так довго чекати, якщо можна просто сказати: «Я король. Хто не згодний — тому секір-башка».

Під час Першої Світової Людвіґ ІІІ навіть побував у Львові:


Через три роки вибухло антимонархічне повстання, король був змушений з’їбатись з Мюнхена у Австрію. У Аніфській декларації 12 листопада 1918 року він зрікся престолу і звільнив усіх цивільних чиновників і солдат від клятви на вірність королю. Це означало кінець Баварського Королівства і заснування Вільної Держави Баварія (Freistaat Bayern), яка так називається і досі. Слово «вільний», як ви тепер зрозуміли, стосується свободи від монарха.