Пост про руйнування пам’ятників тоталітарної епохи

Руйнувати пам’ятник Леніну в 2014 році — це варварство. Це так само, якби якісь борці з нацизмом роз’їбали напис «Arbeit macht frei» на брамі відомого концтабору. Власне, його і роз’їбали, але винятково з метою спиздити і потім перепродати за великі бабки. Не получилось, не фортануло.

Або ще якби у протесті проти варварських дій святої інквізиції підірвали колишній її будинок у Кракові.

Пізно, блять. Останній рік, коли можна було валити Ленінів, це 1992 рік. Все, шо збереглося після того, треба десакралізувати і зберегти як історичні артефакти.

Що означає «десакралізувати»? Означає перетворити ідола на історичний артефакт, розташування якого можна нанести на мапу і створити туристичний маршрут «шляхами пам’ятників тоталітарної епохи». Біля кожного Леніна має бути табличка з описом, коли його збудували, скільки в цьому місті ше  є Ленінів, і які ритуали (паради, демонстрації етц) відбувалися біля саме цього пам’ятника в різні роки. Розйобані в 2014 році пам’ятники теж облаштувати табличкою «руїни пам’ятника» з фоткою, як він виглядав раніше і коли і чому його зруйнували.

Це перший етап десакралізації. Другий — це десакралізація міського простору навколо пам’ятника Леніну. Тут уже кожне місто само придумає, як найліпше зробити, але суть у тому, шо навколо пам’ятника не повинно бути багато порожнього простору. Варіантів тут купа:
— дев’ятиповерховий готель Hilton Garden LenInn, який повністю закриє пам’ятник, він буде знаходитися на його подвір’ї;
— ринок, кіоски з шаурмою і тому подібне. Хто був у Єрусалимі і бачив, де знаходиться Храм Гроба Господня, той мене зрозуміє (я там був, коли навколишній ринок був зачинений, слава Аллаху);
— автомобільна стоянка, може навіть P+R. Місце безпосередньо біля пам’ятника виділити для мотоциклів або смартів;
— просто міський простір для пішоходів — газон для лежання, місце для катання на роликах/скейтах етц;
— ну і ше можна згадати, шо робили з середньовічною стіною або римськими віадуками — юзали їх як стіну для житлового будинку. Цей варіант більше підходить для пам’ятників на околицях міста.

В Нюрнберзі колись хотіли таке зробити з гітлерівським «Колізеєм», зробивши там супермаркет. Але потім таки вирішили перетворити його в музей. А от навколишній простір, незважаючи на музейний статус і відповідні інформаційні схеми, десакралізацію пройшов успішно: на широкій вулиці, яку збудували для військових парадів, тепер бухають раз на рік на традиційному баварському «фольксфесті».

Десакралізація середньовічної стіни. Колись лише дуже багаті люди могли жити у місті:


Десакралізація берлінської стіни. Куски стіни тепер є у всіх столицях штатів ФРН, багатьох містах світу та в посольствах Німеччини у світі:


Я тут подумав, шо мене цікавлять десакралізовані фрагменти чогось, шо було колись апаратом насилля. Середньовічні стіни мені подобаються, а от жодного бажання відвідати реальні стіни, чи то в Палестині, чи то на Кіпрі, у мене немає.

Показове руйнування пам’ятників у 2014 році — це ніщо інше, як демонстрація, шо ці пам’ятники ще досі лишилися ідолами. Найкраща смерть Леніна — це шість порожніх пивних пляшок на постаменті. Для цього треба скасувати заборону розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях.