Острів Крит

Традиційний підсумковий пост:


Іракліон:
1. Дорожні знаки
2. Місто
3. Один з найгірших аеропортів Європи
4. Озеленення
5. Вода

Ханя

Ущелина Самарія
Агіа Румелі
Сугіа

Критянська туалетокультура
Водка і кавун як символи критянської гостинності

Половину острова не відвідав, а шкода. Не відвідав острів Ґавдос — там знаходиться найпівденніша точка Європи, бо я сраний геній планування: паром з Криту (Палеохора—Сугіа—Агіа Румелі—Ґавдос) туди їздить двічі на тиждень і не в ті дні, коли ми до цього парому доїхали. Якщо будете на Криті — не просріть цей момент.

Перемкніть мову

Деякі люди, коли шось трапляється не то, починають нервуватися і метушитися у різні боки, перевертати машини і здіймати галас на всю галактику. Я не такий. Моїх принципів два:
— проблеми вирішувати треба тільки після їх появи;
— не спішити. Поспішиш — людей насмішиш.

Ну тобто ці принципи випливають з мінімізації енергії, що необхідно витрачати на вирішення проблем, що, враховуючи мою освіту, природно. Отже, коли якась проблема все-таки з’являється, мій перший крок — нічого не робити: а раптом вона розсмокчеться?

Ви смієтеся, але це часто працює, а от зайва метушня дуже часто не працює.

Ми ідемо станцією канатної дороги високо у горах у намагання потрапити донизу. Погода так собі, та й несезон зараз, тому на станції нікого немає, лише кабінки поодиноко проносяться повз. Ідемо за вказівнико «каса», потрапляємо на турнікет. Нікого немає. Так, треба обійти всю станцію. Нічого нема. Назад до турнікета. Шо треба робити? Правильно, нічого. Як добре, шо сьогодні я подорожую з людиною, яка не нервується і не питає мене, чому я нічого не роблю, і яка довіряє мені, коли я кажу, шо зараз ми будемо робити нічого, зажди.

Через п’ять хвилин тяжкої непраці з’являється мужик і дає знак. Ми обходимо турнікет і йдемо до технічного приміщення, з нами іде пара пенсіонерів, що теж вирішила приєднатися до очікування на квитки.
— Цво? — питає мужик.
— Так, звичайно, — кажу я.

— Почекай, навіщо ти чотири квитки замовив?
— Я замовив два, все ок, — відмахуюсь. От зараз ми сядемо в кабінку, і я прочитаю лекцію на тему, чому іноді замість «цвай» кажуть «цво», і взагалі чотири це «фіе».

І тут мужик пробиває чотири квитки. Я в ахуї і не розумію, шо відбувається. І тут до мене доходить: мужик розмовляє зі мною англійською мовою.

Дрезденська хата (Dresdner Hütte)

Як ви знаєте, Дрезден — це місто у австрійських Альпах, що знаходиться на висоті 2300 метрів. Дрезден є столицею штату Саксонія:


Це і жарт, і ні. У кінці 19 століття дрезденське відділення Німецького альпійського товариства (Deutsche Alpenverein, DAV) збудувало місце для ночівлі для, власне, альпіністів. Зараз тут можна, власне, переночувати, поїсти або і те, і інше. Ми обрали «поїсти»: через туман це місце було найвищим, куди було сенс підніматися, так шо ми насолодилися цим куском Німеччини.


Шоб ви розуміли, це приблизно як якби десь на горі Піп Іван вас зустріла табличка «Столица субъекта федерации Красноярск». Але тірольці схоже не ображаються.