Вперше за хуйзна-скільки років занурився в море

Лінукс чи макось, автомат чи механіка, пиво світле чи темне, галька чи пісок — ці питання віддавна хвилювали людську цивілізацію. Суворі баварські хлопці та дівчата не визнають ні того, ні іншого, адже немає нічого ліпшого, ніж м’яка зелена трава на березі альпійського озера. Однак на морі зазвичай трава не росте, тому лишається вибір між галькою і піском. Першу я спробував років 20 тому на тимчасово окупованій території України. Це було, як то кажуть, давно і неправда.

Цього разу знову довелося зіткнутися з цим сипучим матеріалом, і мушу визнати, шо пісок гавно порівняно з галькою.

Мене завжди дивувало, навіщо в готелях, що знаходяться на березі моря, басейни. А тут я помітив, шо відпливаєш буквально на 20 метрів від берега і бачиш, шо більше нікого у морі нема: люди поводять себе так, наче вони в басейні у готелі. Не те, шоб я цю картину бачив уперше, просто забув про це і здивувався знову.

Для мене заплив у море нічим не відрізняється від походу в гори: є маршрут, який треба проплисти, шоб побачити краєвиди. У більшості випадків це буде гарний вид на місто і все, шо навколо нього. Єдиний мінус, шо не сфоткати це, хоч якби вибирався у море частіше, завів би певно якусь камеру собі.