Бонн (Bonn)

Людям, які приїжджають із невільних країн у вільні, зносить від свободи дах. У Нідерланди всі приїжджають, щоб укуритися трави, а в Німеччину — щоб поїздити на автобанах зі швидкістю 200 км/год. Бонн був столицею ФРН до 1990 року, тому там були посольства всіх країн. Люди з дипломатичним статусом користувалися ним, щоб поганяти на автобані 555 між Бонном і Кьольном (найстаріший автобан у країні, до речі), тому його називали колись Diplomatenrennbahn (гоночна траса дипломатів).



У Бонні є провулок Боннський:


А ще тут народився Бетховен:






У мене чомусь ніколи не вистачає часу, шоб як слід роздивитися це місто, тому замість фоток розповім вам казочку. І хоча після 1990 року уряд, парламент та міністерства переїхали до Берліна, багато установ тут лишилися, тому Бонн має спеціальний статус федерального міста (Bundesstadt) і по суті є другою федеральною столицею. Утім, молодь називає його федеральним селом (Bundesdorf), бо місто доволі маленьке та не пропонує для неї нічого цікавого.

У Бонні зокрема знаходиться федеральна податкова, радіо «Німецька хвиля» (Дойче Веллє), головні офіси Дойче Телекома та Німецької пошти (Deutsche Post-DHL), а також головний офіс Deutsche Forschungsgemeinschaft — найбільшого німецького наукового фонду.

Перешкода праворуч (Rechts vor Links)

Як зробити, шоб автомобілі не ганяли в житлових районах? Для Німеччини є один простий і гарантований спосіб — прибрати усі знаки. Тоді на кожному перехресті треба пропускати автівки, шо їдуть справа, як ви знаєте. Але у житлових районах видимість обмежена парканами, кущами та запаркованими автівками. Ось тут поміж кущів у будь-який момент може виникнути дорога, де треба дати дорогу автомобілю справа. Побачити його заздалегідь нереально, треба реально зупинятися і повільно проїжджати:


Або ось тут зненацька в когось з-за кущів може виникнути перевага в русі:


Раніше страшно було по таких районах їздити, але ж інструкторка спеціально обирає місця, де страшно, і тому вже надрочився. У США в таких випадках ставлять з усіх боків знак «Stop», а першим перехрестя проїжджає той, хто до нього перший під’їхав. Це правило видається набагато ліпшим і сенсовнішим, але поїздивши такими районами, розумієш, шо тут воно б не працювало добре: видимість на перехресті реально хрінова буває, тому ліпше дивитися в якийсь один бік, аніж у два чи чотири.

Іше западло: правило «перешкода праворуч» не поширюється на пішохідні зони, тоді той, хто звідти виїжджає, зобов’язаний тебе пропустити. Але знак «пішохідна зона» ставлять тільки тим, хто в неї заїжджає, тобто праворуч, головою тре крутити. Ну, в реальному житті то пофіг, краще зайвий раз пропустити, аніж ні, а от на екзамені ці всі деталі треба знати...

Spargelzeit (Сезон спаржі)

Це те, шо їдять німці приблизно з середини травня до середини червня:


Це біла спаржа з голандським соусом (Weißer Spargel mit Sauce Hollandaise). Соус цей робиться з жовтків, лимонного соку та топленого вершкового масла, за консистенцією він нагадує майонез, але не за смаком, з чим порівняти, навіть не знаю. Самому його можна зробити, але трохи геморно, тому я купив готовий, він на смак в принципі такий, як натуральний, але замість масла зроблений з пальмової та рапсової олії, три дні можна в холодильнику зберігати.

Соус цей робить зі спаржею таку ж магію, як сойовий соус і васабі з суші. Потім треба її добре почистити, починаючи з голівки (яка потім просто відрізається, коли хаваєш) і донизу, з усіх боків. Варити оптимально вийшло 20 хвилин, вона тоді стає м’якою.

Спаржа — це чи не єдина суто вегетаріанська традиційна німецька страва. Правда, ніхто не забороняє доповнити її сосисками :)