Ґренобль ІІІ: місто бар’єрів

Найбільш депресивне у Ґреноблі — це не його архітектура, а кількість анальної огорожі, яка свідчить про підвищену концентрацію мудаків у місті (і це в храмі науки!). Для початку Львів, фото vdyak:


В Ґреноблі це ж місце виглядає так:


Чистенько-охайненько за рахунок антимудачних стовпчиків. Однак, концентрація огорожі зростає:


Трапляються дуже суворі варіанти:


І дуже безсенсовні: три стовпчики, які захищають стовпчик:


Стовпчики, які захищають від чого? Іронії додає зупинкі зліва: сюди просто фізично не можна під’їхати:


Типовий майдан у центрі міста наполовину складається зі стовпчиків:


Зверніть увагу зліва стовпчик, який пропускає лише «своїх»:


І кульмінація — шлагбаум на трамвайно-пішохідній вулиці:


Цікаво, шо він перекриває лише половину вулиці. На другій половині між коліями яма, в якій колесо теоретично має намертво застрягнути. Коли трамвай їде, шлагбаум автоматично піднімається:


Напевно він також піднімається для проїзду рятувальних служб і доставки у магазини (в ранкові години), інакше замість шлагбаума можна було б зробити ями з обох боків.

Це все вганяє у депресію: ну невже у місті стіки підарасів, шо треба все так анально загорожувати? Аж тут бачу автівку, запарковану просто на колії: таки да, так багато підарасів:


Там, де немає стовпчика, миттєво паркується мудила.

Хвилинка політики

Президент України не потрібен. Здається, новітня історія країни, а особливо останні події мають переконати, що наявність цієї посади аж ніяк не перешкоджають узурпації влади. Понадто, ця посада цьому сприяє. Можливо, якби президента не було, не дійшло би до ескалації конфлікту і трупів, Азірів би полетів до Івстрії, а парламент обрав би нового прем’єра, і на цьому все би скінчилося. Може б і ні, звичайно, але така ймовірність хоча б була. Все-таки колективний орган має тенденцію приймати менш ідіотські рішення, ніж одна людина, в якої поїхав дах.

Під «не потрібен» тут слід розуміти як «не повинен мати ніякої реальної влади». Так то я зовсім не проти, аби існувала людина з повноваженнями Бундеспрезидента чи королеви Нідерландів. Зрештою, хтось же має відповідати на листи і петиції мракобісів? Ось, наприклад, 270 тисяч мракобісів просять президента США узурпувати владу, скасувати верховенство права і рендомним чином депортовувати тих, хто порушує моральність мешканців Біблійного Поясу. Ось для спілкування з такими пацієнтами хай буде президент. А от реальну владу йому ні-ні.

Для балансу гілок влади Україні хронічно не вистачає суду. Йдеться, звісно, про гілку влади, незалежну від інших гілок, що і дозволить уникнути ситуації узурпації. Це дуже критично, відсутність суду. Нинішні установи, що так називаються, судовою гілкою влади не є: вони роблять міньєти прокурорам, міністрам, депутатам і президенту. Іноді, коли піднімається майдан, вони можуть зробити міньєт і простим людям, але це теж неправильно: судді повинні робити міньєт тільки закону, конституції або суду вищої інстанції. Тому до виборності суддів я скептично ставлюся: суд не повинен приймати популярні рішення чи рішення, які дозволять йому переобратися, це суперечить ідеї суду.

Якщо, скажімо, парламент приймає закон про заборону пердіти у громадських місцях, суддя не може прийняти рішення, виходячи з підтримки цього закону в населення. Він може, однак, подумати, шо цей закон суперечить Конституції й звернутися до Конституційного суду. Або ухвалити рішення і запропонувати його оскаржити в КС. До речі, схуя це може робити тільки парламент і президент? Це треба пофіксити: КС має бути найвищою інстанцією у будь-якому судовому процесі, звертатися до нього має право всякий, чиї права порушені.

І тут, скажімо, виникає така ситуація: КС визнає, шо заборона пердіти не суперечить Конституції. Шо робити? Тут багато варіантів — пікетування і розпуск парламенту, ініціювання референдуму про скасування цього закону або... зміна Конституції як варіант.

Слід тіки розуміти, шо це все вже виходить за рамки судової системи. Завдання судді — судити.

Як створити реальну судову систему, я не знаю. Знаю тільки, шо на ній все тримається, набагато більше, ніж на уряді й парламенті. До речі, відсутність судової гілки влади — це теж головна причина культу карго, зв’язаного з виборами.