Ґрефенберзька залізниця (Gräfenbergbahn)

Залізничну лінію від Північно-Східного вокзалу в Нюрнберзі до Ґрефенберґа збудували на початку 20 століття. На її кінцевій станції в Нюрнберзі можна було пересісти на трамвай і доїхати до центру:


З часом, однак, лінія занепала, і у 80-х роках тут їздило 5 потягів на день. Відродження настало із відкриттям станції метра Nordostbahnhof лінії U2 у 1996 році. Лінію поремонтували, і пустили нові дизельні потяги Baureihe 642 (Siemens Desiro Classic):

Станція Нюрнберґ Північно-Східний

Такі самі потяги використовуються на всій мережі приміських потягів у Нюрнберзі, тіки з електричний двигуном. Ґрефенберзька залізниця — одна з небагатьох дизельних ліній Нюрнберзької агломерації.

Інший ракурс:


Цей потяг вміє їхати максимум 80 км/год, однак мій навігатор не зафіксував швидкості понад 70 км/год. Це пов’язано не стільки з малими відстанями між станціями, скільки з ніхуйовим таким підйомом 20‰, з 321 до 388 м.

Усередині:


А це не місце для любителів сидіти спиною до вікна, а місце для габаритного багажу та велосипедів, ну і туалет з урахуванням потреб людей на візку теж є:


Поступово уся Німеччина переходить на регіональні потяги такого типу, а от від двоповерхових у країні відмовилися, а жаль.

Как пройти в библиотеку?

...З таким питанням підійшла до мене студентка з блокнотиком. Мозок запустив пошук по базі даних, під час роботи твердого диску на динамік подавався звуковий сигнал очікування:
— Е-е-е-е-е...
Об’єкт знайдено, триває обрахунок найближчого маршруту. Подати сигнал руху догори на праву руку:
— Ось там!
Можлива похибка обрахунку координат об’єкту — 100 метрів.
— Але я точно не знаю, де саме.
Студентка записала щось у блокнотику:
— Ага, ззаду. Дякую!
І пішла. У бік, протилежний від того, шо я показав.

Через пару хвилин я зрозумів, що вона проводила дослідження. Напевно, про те, скільки студентів відвідують бібліотеку і як часто. А я ж не студент. Попсував дитині статистику.