Ось ця хуйнюшка коштувала мені 2 євра, не рахуючи доставки:

Ніяких знаків країни виготовлення у неї немає, так шо хуй його знає, в Китаї вона виготовлена чи в Німеччині. На
Алібабі утім можна знайти схожу хуйнюшку, там вона коштує 5 американських центів, шо рівно 4 європейським.
Таким чином, блять, мені продали хуйнюшку для рюкзака з прибутком 5000%, сицилійська мафія затягується косяком і нервово трусить мотузкою, на якій
бовтається пакет зі сміттям.
Звісно, я вас наїбав трохи як політик, забувши про один «дрібний» факт: 4 центи це при мінімальному замовленні 1000 штук. Так то це виглядає казково: купив за 100 єврів 2000 хуйнюшок, продав їх по 2 євра, отримав 4000 єврів.
Однак в реальності 1000 хуйнюшок хуй продасиш: вони так просто не ламаються. In fact, моя зламалася, бо я йобнув її дверима автомобіля (чо це вони не зачиняються, а?). У міждверному просторі металева декоративна смужка від того
погнулася.
Тому, навряд чи навіть з такою ціною сайт, що її мені продав, заробив дохуя грошей. Він то рюкзаки продає, а хуйнюшки так, до купи, аби клієнти поверталися ще.
Так от, реальність така, що традиційне виробництво дуже дороге для поштучних деталей, які мало кому потрібні, тому світ зараз влаштований так, що купити нову річ дешевше, аніж її відремонтувати. 3D-принтери, на мою думку, конкуренції традиційному виробництву не становлять, але вони зможуть цю ситуацію змінити, зробивши друк поштучних деталей дешевим. Так само, як і з 2D принтерами: вони дозволяють надрукувати 10 сторінок дешево. А от коли треба 200-сторінкові книги накладом 10’000 штук, то всі ідуть в традиційну друкарню, там це буде дешево.