Люнебурґ ІІ: місто

Вокзал з дуже затишною територією навколо:


Чоловічий перукар Паша:


Трансформатор:


Французькі балкони зі ставнями:


І вікна цікавої конструкції:


Ну там за ним, якщо придивитися, видно ще одне вікно, щоб і взимку було тепло, і архітектуру будинку не псувати. От би у Львові так почали робити...

Тунель під залізницею: це шоб на шлагбаумах не стояти. По дорозі несеться автобус з написом «порожня поїздка» (Leerfahrt):


А так виглядають сучасні будинки. Тут прекрасно все — і нетинькована червона цегла для збереження зв’язку з будинками старого міста, і похилий дах, і низькоповерхова забудова: федеративний устрій дозволяє не жити в тридцятиповерхових будинках у кімнатах розміром з туалет:


Іще одна деталь: у велосипедистів виділено смугу для повороту ліворуч. Річ у тім, що велосипедист за правилами не може на перехресті взяти і повернути ліворуч, як автівка, йому треба їхати по велодоріжками по колу, як пішоходу:


Це типу підвищує безпеку руху і блаблабла.

(no subject)

Іду, нікого не чіпаю, аж раптом чую своє ім’я. Піднімаю голову з асфальта в цей тленный мир і бачу трьох дівчат у баварських строях, які тренуються вимовляти моє ім’я, не звертаючи на мене жодної уваги. Так прям аж «РРРР» намагаються сказати. У мене виникло бажання зупинитися і послухати їхню розмову, але пішов далі.

В їдалці цей тиждень був «баварський», тому протягом всього тижня в меню була найсмачніша страва баварської кухні — розливне пшеничне пиво. Сьогодні пиво споживалося ящиками, а сісти поїсти не було де, бо студенти в баварських строях танцювали на столах. А, ну так, це ж карнавали по всій країні почалися, я їх вічно якось пропускаю.