Як у Швеції небезпечного терориста судили

На фоні загальносвітової параної ось вам історія про одного громадянина східної європейської країни, що приїхав був до Стокгольма навчатися за обміном. І от одного дня вирішив він сходити до місцевого парламенту. І все би добре, тіки в кишені його куртки знаходився газовий балончик. А там металошукач, чи інший якийсь сканер, ну коротше про те, шо у нього в куртці цей балончик знаходиться, дізнався цей студент вже коли проходив сканування.

Приїхали, словом, суворі дядьки і тітки з антитерористичного підрозділу і ввічливо запропонували безкоштовно покататися на машині з вогниками у супроводі озброєної охорони. У відділку розібралися, шо до чого, та й відпустили студента на всі боки. І думав він, шо на цьому кінець, аж тут задзвонив у нього телефон. Дзвонила суддя, що ввічливо поцікавилась, коли йому зручно під’їхати в суд для отримання порції пиздюлів, і чи потрібен йому буде перекладач.

Охрінівши від здивування, студент відповів, шо перекладач потрібен.
— А коли ви їдете додому? — спитала суддя.
— Еее, ну місяці через два десь.
— Чудово, тоді я пропоную, шо ми у зв’язку з цим суд відкладемо, а там справа буде закрита за закінченням терміну давності (2 роки).

Borscht Belt

Неймовірно, але факт: у штаті Нью-Йорк є регіон в горах, що називається Borscht Belt. Його назвали на честь борщу євреї Нью-Йорка, що приїхали з теренів СНД. У 70-х роках Пас Борщу був для них таким собі Кримом — популярним місцем відпочинку.

А ще з цим місцем пов’язаний специфічний гуморець, приблизно такий, шо асоціюється зі «старою» Одесою:

«I just got back from a pleasure trip. I took my mother-in-law to the airport.»