(no subject)

Коли тіки технології почали з’являтися, з’явилися лудити. Тепер я спостерігаю зворотній тренд: появу людей, що хвалять все нове тільки тому, що воно нове, і дуже агресивно реагують, коли хтось не дрочить на все найновіше. Терміну для таких людей, однак, не існує і певно не з’явиться: природний для будь-якої людини з життєвим досвідом скептицизм і консерватизм сьогодні прийнято прирівнювати до лудизму і відсталості.

Шо казати, я і сам був став жертвою цього феномену: одного разу мені треба було заповнити якийсь формуляр. Контора вимагала заповнити тільки на папері й відіслати поштою, шо мене дуже роздратувало: ну шо за маячня у 21 столітті, де онлайнова версія? Цікаво, шо онлайнову версію вони створили, на підставі тих даних, шо я заповнив на папері. Однак, моє ім’я було заповнене з помилкою, хотів поміняти, а тут хуяк — і сраний червоний текст: «ви не вказали номер телефона». Так я і не виправив нічого.

Ця історія демонструє нам, що технології в чомусь роблять життя зручним, а в чомусь — нестерпним. Відтоді, як ми перейшли на онлайнові форми, ми втратили свободу не заповнювати ті поля, які не вважаємо за потрібним заповнювати. Певно, шо я не захотів давати номер телефона і в паперовій версії його просто не вказав. Онлайнова же форма не дає такої можливості, просто не пропускає далі без заповнення потрібних Їм, але не потрібних де юре, полів. Звичайно, є вихід. Можна зробити так:


Хоча програмісти пробують з цим боротися: половина сайтів у інтернеті, з якими я стикаюсь, видає помилку про неправильний номер телефона, що є абсолютно правильним.

ЗМІ пишуть про всяку хуєту зі шпіонськими скандалами і прослуховуваннями сраних телефонів сраних міністрів, кому це до пизди треба? Обов’язкові до заповнення поля — ось що справжній скандал, вартий вердикту Європейського суду з прав людини. Але всім похуй.