Цікавий факт: у Баварії технічні музеї називаються «німецькими», а гуманітарні — «германськими». У Нюрнберзі Германський національний музей охоплює всю історію до періоду індустріалізації в 19 столітті.
Він знаходиться частково у новобудові:

А частково — у старому монастирі:


Експозиція традиційна для таких музеїв у всьому світі. Я дізнався для себе дещо нове. Наприклад, про те, що існували кишенькові сонячні годинники. Для мене «сонячний годинник» завжди асоціювався з чимось великим, хоча нічого не заважає зробити його маленьким:

Дзеркало. Я знав, шо скло тоді рівним робити не вміли, але тут його видували просто до сферичної форми:

І найцікавіше — лицарський тролфейс:

Там ше були картини. Але для мене вони несуть не естетику, а інформацію: мені цікаво, як тоді виглядали люди, міста, природа, а от вміння художника для мене не несуть ніякої цінності. Тому, відповідно, мені більше подобається реалізм, який був представлений там зокрема тими працями Альбрехта Дюрера, що не розхопили собі інші світові музеї.
Одна цікава деталь: зображення геніталій у Середньовіччі. У парку «Олександрія», наприклад, ми бачимо бронзові скульптури, де всі геніталії детально зображені. У Ватикані їх прикрито глиняними листками. А в музеї цьому я бачив дві маленькі бронзові скульптури, де на одній геніталії були, а на іншій — прикриті бронзовим же листком. Скульптури зроблено з інтервало у 100 років, не пам’ятаю точно коли, але це і неважливо: видно, що «моральність» на тамтових цензорів накатувала час від часу, рендомно.
Інша деталь: геніталії завжди зображуються без волосся, і в чоловіків, і в жінок. Ну, в жінок то взагалі піхви не показують на картинах, ніби її немає. Цікаво мені, тоді шо голили це все діло, вважали волосся на яйцях/піхві неестетичним, чи з інших міркувань його не показували?
Він знаходиться частково у новобудові:

А частково — у старому монастирі:


Експозиція традиційна для таких музеїв у всьому світі. Я дізнався для себе дещо нове. Наприклад, про те, що існували кишенькові сонячні годинники. Для мене «сонячний годинник» завжди асоціювався з чимось великим, хоча нічого не заважає зробити його маленьким:

Дзеркало. Я знав, шо скло тоді рівним робити не вміли, але тут його видували просто до сферичної форми:

І найцікавіше — лицарський тролфейс:

Там ше були картини. Але для мене вони несуть не естетику, а інформацію: мені цікаво, як тоді виглядали люди, міста, природа, а от вміння художника для мене не несуть ніякої цінності. Тому, відповідно, мені більше подобається реалізм, який був представлений там зокрема тими працями Альбрехта Дюрера, що не розхопили собі інші світові музеї.
Одна цікава деталь: зображення геніталій у Середньовіччі. У парку «Олександрія», наприклад, ми бачимо бронзові скульптури, де всі геніталії детально зображені. У Ватикані їх прикрито глиняними листками. А в музеї цьому я бачив дві маленькі бронзові скульптури, де на одній геніталії були, а на іншій — прикриті бронзовим же листком. Скульптури зроблено з інтервало у 100 років, не пам’ятаю точно коли, але це і неважливо: видно, що «моральність» на тамтових цензорів накатувала час від часу, рендомно.
Інша деталь: геніталії завжди зображуються без волосся, і в чоловіків, і в жінок. Ну, в жінок то взагалі піхви не показують на картинах, ніби її немає. Цікаво мені, тоді шо голили це все діло, вважали волосся на яйцях/піхві неестетичним, чи з інших міркувань його не показували?