Ньордлінґен ІІ: деталі
Aug. 14th, 2013 10:10 amТуристичне місто, тому назви вулиць пишуть готикою, яку холєрно незручно читати:



Цікаво, що у Німеччині не вживають вираз «суворо заборонено». Є, наприклад, знак «палити заборонено». Так от, у історичній будівлі з дерев’яним дахом, де від паління він може загорітися, пишуть «палити поліційно заборонено»:

Це означає, що обов’язково приїдуть мєнти і випишуть пиздюлів. Коли просто заборонено, то спеціально викликати мєнтів ніхто не буде, але якщо поліціянт пройде випадково повз, він оштрафує.
Знак «історичний маршрут». Якщо не знаєш куди йти, можна йти за цими знаками, і пройдеш повз найбільш цікаві місця:

Дуже крута штука, я завжди ходжу офіційними туристичними маршрутами, якщо такі в місті існують. Але мало міст по-справжньому такими речами турбуються, на жаль.
Будинок. Що в ньому дивного?

Нас інформують про те, що на подвір’ї цього будинку діють правила дорожнього руху:

Іще суто місцева особливість: місцеві художньо оформлюють інформацію про те, хто живе в будинку:

Тут мешкає Ґюнтер
Штука, що захищає від падіння снігу тут не з дірочками, як у решті Німеччини:

Не паркуватися, тут грають у баскет:

Дуже гарна трансформаторна будка:

До речі про електрику, тут дроти не ховають під землю, вони ідуть між дахами і висять на стовпчиках, вбудованих у дах:



У Ньордлінґені чомусь багато політичної агітації. Через місяць вибори до штатового парламенту Баварії, тож професійні брехуни активізувалися. Партія, що не має жодних шансів набрати більшість і очолити уряд, випустила рекламу, де мужик тримає слово «слово», і слоган — «міністр-президент, що дотримує слово». Так і запишемо: цей мужик слова не дотримає, бо міністром-президентом він не стане:

Через два дні після того, як я сфоткав це і подумав, що нинішня партія уряду хоч і мракобісна, але хоч не бреше так нахабно, міністр-президент Баварії вирішив не відставати від свого опозиційного колеги і теж видав у ефір мракобісну передвиборчу брехню. Ну, хоч у Франконії ніхто цими виборами не цікавиться, і то хліб.
Вокзал:

Справа від нього — величезна багатоповерхова стоянка, за розміром більша за вокзал:

Поза тим, вокзал абсолютно стандартний, але потішив дивами нумерації колій. Отже, розташована навпроти будівлі вокзалу перша колія тут чомусь четверта. Найсмішніше було це те, що мій потяг з неї відправлявся, і я за інерцією спустився в перехід, а там раз — і відразу п’ята-шоста колія. Що за нах? — подумав я, де четверта?

А ще в цей день мав відправитися музейний потяг, який вже за годину чекав на колії:


Я подивився на нього і подумав, шо не поїду, бо свого часу накатався на таких музейних потягах у Польщі та Україні. Тим паче, шо локомотив дизельний, а не паровий (на який я ніяк не потраплю). Та й у Баварії теж їздить багато музейних потягів, переважно тут на півдні:



Це електричка до Мюнхена, а їхала вона, здається, з Ауґсбурґа.



Цікаво, що у Німеччині не вживають вираз «суворо заборонено». Є, наприклад, знак «палити заборонено». Так от, у історичній будівлі з дерев’яним дахом, де від паління він може загорітися, пишуть «палити поліційно заборонено»:

Це означає, що обов’язково приїдуть мєнти і випишуть пиздюлів. Коли просто заборонено, то спеціально викликати мєнтів ніхто не буде, але якщо поліціянт пройде випадково повз, він оштрафує.
Знак «історичний маршрут». Якщо не знаєш куди йти, можна йти за цими знаками, і пройдеш повз найбільш цікаві місця:

Дуже крута штука, я завжди ходжу офіційними туристичними маршрутами, якщо такі в місті існують. Але мало міст по-справжньому такими речами турбуються, на жаль.
Будинок. Що в ньому дивного?

Нас інформують про те, що на подвір’ї цього будинку діють правила дорожнього руху:

Іще суто місцева особливість: місцеві художньо оформлюють інформацію про те, хто живе в будинку:

Тут мешкає Ґюнтер
Штука, що захищає від падіння снігу тут не з дірочками, як у решті Німеччини:

Не паркуватися, тут грають у баскет:

Дуже гарна трансформаторна будка:

До речі про електрику, тут дроти не ховають під землю, вони ідуть між дахами і висять на стовпчиках, вбудованих у дах:



У Ньордлінґені чомусь багато політичної агітації. Через місяць вибори до штатового парламенту Баварії, тож професійні брехуни активізувалися. Партія, що не має жодних шансів набрати більшість і очолити уряд, випустила рекламу, де мужик тримає слово «слово», і слоган — «міністр-президент, що дотримує слово». Так і запишемо: цей мужик слова не дотримає, бо міністром-президентом він не стане:

Через два дні після того, як я сфоткав це і подумав, що нинішня партія уряду хоч і мракобісна, але хоч не бреше так нахабно, міністр-президент Баварії вирішив не відставати від свого опозиційного колеги і теж видав у ефір мракобісну передвиборчу брехню. Ну, хоч у Франконії ніхто цими виборами не цікавиться, і то хліб.
Вокзал:

Справа від нього — величезна багатоповерхова стоянка, за розміром більша за вокзал:

Поза тим, вокзал абсолютно стандартний, але потішив дивами нумерації колій. Отже, розташована навпроти будівлі вокзалу перша колія тут чомусь четверта. Найсмішніше було це те, що мій потяг з неї відправлявся, і я за інерцією спустився в перехід, а там раз — і відразу п’ята-шоста колія. Що за нах? — подумав я, де четверта?

А ще в цей день мав відправитися музейний потяг, який вже за годину чекав на колії:


Я подивився на нього і подумав, шо не поїду, бо свого часу накатався на таких музейних потягах у Польщі та Україні. Тим паче, шо локомотив дизельний, а не паровий (на який я ніяк не потраплю). Та й у Баварії теж їздить багато музейних потягів, переважно тут на півдні:



Це електричка до Мюнхена, а їхала вона, здається, з Ауґсбурґа.