Герсбрук (Hersbruck) I: зліва від Пеґніца

Герсбрук то містечко у Нюрнберзькому краї (Nürnberger Land), що знаходиться у 30 км на схід від Нюрнберґа і є останньою зупинкою перед кінцевою станцією залізничної лінії «Дрезден—Байройт—Нюрнберґ». Зупинка ця називається Hersbruck(rechts Pegnitz) — Герсбрук(справа від Пеґніца). Як ви вже здогадалися, у місті є дві залізничні станції, друга називається Герсбрук(зліва від Пеґніца), на цій мапі вона внизу:


Ці два вокзали знаходяться один від одного доволі далеко, між ними два кілометри, і це в містечку, де мешкає заледве 12 тисяч мешканців. Дві частини міста, кожна зі своїм вокзалом, також відділені один від одного чистим полем, це навіть дивно, шо це не два різних міста:


Так виглядає Герсбрук справа від Пеґніца з його лівої частини:


Першим вокзалом у місті був, що знову ж таки дивно, той, що знаходиться не в старому місті, збудований у 1859 році:


Відтоді й досьогодні він обслуговує залізничну лінію «Нюрнберґ—Герсбрук—Амберґ—Швандорф», вона починалася як лінія Привілейованого королем акціонерного товариства «Баварська східна залізниця» (Die Königlich privilegirte Actiengesellschaft der bayerischen Ostbahnen):


Зараз ця лінія обслуговується Нюрнберзьким S-Bahn-ом. Ну і оскільки вокзал той побудували далекувато від основного міста, навколо нього виріс квартал з будинками, що не є пам’ятками архітектури:


Але тут гарно все одно, зацініть, наприклад, широкий тротуар, по якому ніхто не ходить, але він є, і взимку його зобов’язані чистити від снігу:




На честь thepiktor-а назвали тут вулицю:


Гараж з черепицею ми вже бачили. А от окрему дощову трубу для нього я бачу вперше:


Ну, в будинків то вона теж є:


Пеґніц не є аж такий великий, щоб тут була загроза повені, але знак турботливо валяється на всяк випадок:


До речі, повінь німецькою буде «висока вода», просто і зрозуміло. На березі річки гусь займається гімнастикою:


А от і міст, після якого починається основне місто. Табличка пише, що найбільш визначне місце тут — це пиво:

(no subject)

А, їздив у Нюрнберґ послухати «ukrainische Schriftsteller Serhij Zhadan», а саме уривки з роману «Die Erfindung des Jazz im Donbass». Я думав, шо він буде читати українською, і це синхронно перекладатимуть німецькою, але хрін там: книгу читав німець, дуже швидко, я розумів приблизно половину, або половину не розумів, дивлячись як на це подивитися, ну а шо ви хочете ми розбираємо тексти для школярів на заняттях, а тут висока література.

Ну, але дуже круто читав, така собі аудіокнига live вийшла. В перерві ще сам автор описував background і власну інтерпретацію написаного, зокрема про те, що кримінальна лінія в романі була потрібна для того, щоб потролити читачів і літературних критиків, які мислять шаблонно «Донбас = бандити». Іще він згадав про те, що якісь мракобіси звинуватили його в тому, шо роман написано на замовлення партії регіонів.

Десь приблизно через годину я згадав, про що ця книжка: виявляється, я її читав. У мене сюжети і автори вивітрюються з пам’яті швидко, так шо це не дивно. Вже коли я їхав у потязі до Байройта, я також згадав, коли я її читав і де, і хто мені дав цю книжку прочитати. Це було в перерві між Краковом і Байройтом, у Києві, спасибі, Андрію, якщо ти це читатимеш!