![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Травневе дерево (Maibaum)
May. 10th, 2013 09:09 am1 травня на головній вулиці Байройта Максштрасе встановили традиційне травневе дерево:
В минулі роки це дерево було пофарбоване в синій і блакитний колір, чесно кажучи, я не знаю, чого його вирішили не фарбувати цього року. Якогось стандарту тут немає: в різних містах його можуть фарбувати або не фарбувати, основним є те, що на дереві не повинно бути кори, в яку вселяються злі духи. Саме дерево є нічим іншим, як оберегом для ремісників міста, нагорі його обов’язково «шапочка з фольги», тобто вінок, під ним на стовбурі кріплять символи професій міста. Більшість із них традиційні — пекар, каменяр, м’ясник, коваль, але є і відносно сучасні, наприклад, автомеханік (Kfz-mechaniker) та електрик:
Травневе дерево є традиційним для країн, де мешкали германські племена, саме такий його вигляд характерний переважно для південної Німеччини, Австрії та Швейцарії. Його належить міняти щодва роки, але в Байройті травневе дерево міняють щороку, бо в грудні на його місці ставлять різдвяну ялинку. Встановлюють його вручну, за допомогою гігантських японських паличок для суші:
Встановлення травневого дерева на Віктуаліенмаркті в Мюнхені, 2002 рік. Автор: Duncanogi, Wikipedia
Використовувати крани чи іншу техніку заборонено, адже суть цього дійства полягає у демонстрації мужиками своєї нев’єбенної сили. В коменти запрошується Фройд.
Травневе дерево є цікавим прикладом поєднання язичницьких ритуалів із християнством: Свята Вальпургія, яка була християнською місіонеркою на сході Франкського королівства (нинішньої Франконії) і похована у Середній Франконії, є патронесою цього регіону. Разом з тим, у день її канонізації відбувається шабаш відьм, що тіки й шукають, як нашкодити простому народу — Вальпургієва ніч. Для охорони від цих вальпургієвських відьм і ставлять, власне, травневе дерево. У Німеччині Вальпургієва ніч — це ніч з 30 квітня на 1 травня, а дерево ставлять вдень 1 травня, так шо у відьом є ціла ніч на потусити.
В реальності замість відьом на вулиці німецьких міст виходить молодь напідпитку і створює, як би його коректно висловитись, страхові випадки. Правда, у великих містах, у Байройті радше ні.
В минулі роки це дерево було пофарбоване в синій і блакитний колір, чесно кажучи, я не знаю, чого його вирішили не фарбувати цього року. Якогось стандарту тут немає: в різних містах його можуть фарбувати або не фарбувати, основним є те, що на дереві не повинно бути кори, в яку вселяються злі духи. Саме дерево є нічим іншим, як оберегом для ремісників міста, нагорі його обов’язково «шапочка з фольги», тобто вінок, під ним на стовбурі кріплять символи професій міста. Більшість із них традиційні — пекар, каменяр, м’ясник, коваль, але є і відносно сучасні, наприклад, автомеханік (Kfz-mechaniker) та електрик:
Травневе дерево є традиційним для країн, де мешкали германські племена, саме такий його вигляд характерний переважно для південної Німеччини, Австрії та Швейцарії. Його належить міняти щодва роки, але в Байройті травневе дерево міняють щороку, бо в грудні на його місці ставлять різдвяну ялинку. Встановлюють його вручну, за допомогою гігантських японських паличок для суші:
Встановлення травневого дерева на Віктуаліенмаркті в Мюнхені, 2002 рік. Автор: Duncanogi, Wikipedia
Використовувати крани чи іншу техніку заборонено, адже суть цього дійства полягає у демонстрації мужиками своєї нев’єбенної сили. В коменти запрошується Фройд.
Травневе дерево є цікавим прикладом поєднання язичницьких ритуалів із християнством: Свята Вальпургія, яка була християнською місіонеркою на сході Франкського королівства (нинішньої Франконії) і похована у Середній Франконії, є патронесою цього регіону. Разом з тим, у день її канонізації відбувається шабаш відьм, що тіки й шукають, як нашкодити простому народу — Вальпургієва ніч. Для охорони від цих вальпургієвських відьм і ставлять, власне, травневе дерево. У Німеччині Вальпургієва ніч — це ніч з 30 квітня на 1 травня, а дерево ставлять вдень 1 травня, так шо у відьом є ціла ніч на потусити.
В реальності замість відьом на вулиці німецьких міст виходить молодь напідпитку і створює, як би його коректно висловитись, страхові випадки. Правда, у великих містах, у Байройті радше ні.
