Цюрих

Проїхав транзитом. На вокзалі таке саме олдскульне табло, як і раніше:


З цього табла дуже добре видно, що трафік міських електричок (S-Bahn) у Цюриху набагато перевищує міжміський трафік (Fernverkehr, червоний). Ну а ще звідси їздять потяги в усі сусідні країни, шо логічно. Мені треба було в Луґано:


Як ми їхали через гори, дощ змінився на сніг. Я вже був зрадів:


Як потім виявилось, дарма. Пунктуальність місцевої залізниці розчарувала: потяг в Луґано запізнився аж на дві хвилини.

Луґано (Lugano)

Швейцарія — це Європа в мініатюрі. Відстані, населення міст — все поділити на десять, і буде така собі модель Європейської Унії. Власне, федеральна адміністрація має в кантонах ще менше повноважень, ніж Брюссель у країнах-членах ЄУ. Додатково, враження посилюють гори: через складний рельєф поїздка займає тут рази в два більше часу. У потязі «Цюрих—Луґано» зупинки оголошують німецькою, італійською та англійською мовами, в такому порядку. Як тільки ми проїхали останнє німецькомовне місто, порядок мов змінився: італійська стала першою. Так зазвичай відбувається, коли на міжнародному потязі перетинаєш кордон між двома країнами Унії.

Було:


Стало:


І от я на вокзалі в Луґані. Це одне з небагатьох великих міст, яке усіма чотирма швейцарськими мовами називається однаково — Lugano. А ще це найбільше італійськомовне місто в Швейцарії, що знаходиться у найбільшому італійськомовному кантоні Тічіно (Ticino):


Питання з географії: скільки всього у Швейцарії італійськомовних кантонів?*


Навігація на вокзалі в такому ж стилі, як у Німеччині та Австрії, але італійською:


А ще просто на вокзалі є фунікулер, який їде кудись під землю:


Річ у тім, що це дуже гірське місто, не знаю, чи це видно з цієї світлини, але вона зроблена з вокзалу, а вдалині — історичний центр:


Тому, фунікулери тут дуже актуальний вид транспорту. Я, однак, обрав автобус:


Просто над автоматом — табло. Нам потрібен автобус №4, який їде в місто (Lugano Centrale):


Таксі, якщо кому треба:


Головна автобусна станція:


Хто б сумнівався, що автобуси тут будуть виробництва Штутґартського автозаводу:


Антивандальний туалет на автостанції, безкоштовний:


Антивандальність тут актуальна, як бачите. Сенсор, однак, працює:


Вуличні таблички в італійському стилі:




Хоча бувають і такі:


Нічний клуб:


На Цюрихщині, якщо ви приймаєте душ після 22-ї, сусіди мають право викликати поліцію. Тут не схоже, шоб когось це хвилювало: місто живе і вночі теж, хоч може і не так жваво, як італійські міста. Однак, Луґано не італійське місто, а швейцарське. Наприклад, за рівнем відпідарашеності вулиць:




Ходить мужик в жилеті й пінцетом піднімає нечисленні недопалки:


Небачена для місцевих країв річ — публічний вайфай. Утім, погода не дозволила його потестити:


Місцева політична агітація. Чому вона така унила в усіх країнах світу?


Італійська Швейцарія — цілком поширений для цих місць термін, хоч і неофіційний. Наприклад, місцевий і єдиний університет, де викладають італійською, називається Università della Svizzera italiana. Банк Італійської Швейцарії, чомусь по-французьки:


Банківський сектор Луґана орієнтований на італійських мафіозі інвесторів і є третім після Цюриха і Женеви.

Колони:




*У Швейцарії кантонів, де розмовляють італійською, два. А кантон, де вона є єдиною мовою, один — власне, Тічіно. У сусідньому з ним кантоні Ґраубюнден (Graubünden, італ. Grigioni) говорять трьома мовами — німецькою, італійською та ретороманською.