Шенжень ІІІ: OCT та монорейка

Шенжень — дуже молоде місто. Ну, тобто поселення на його території були доволі давно, а сама назва Шенжень існує принаймні з 15 століття, до 1980-х років тут не було нічого, крім кількох рибацьких сіл. І от, в 1979 році через близькість до Гонконга тут створили першу Спеціальну економічну зону. Саме тут почався той Китай, яким ми його знаємо зараз. З того часу місто стало потужним виробником різноманітної електроніки. Зокрема, саме тут знаходиться штаб-квартира Huawei-я. На початку 80-х населення міста було лише 350 тисяч, тоді як зараз тут мешкає понад 10 мільйонів.

Відтак, більшість архітектури це новобудови, нічого історичного тут немає. Однак, є пару цікавих і колоритних районів, один з них — це OCT (Overseas Chinese Town), китайською Хуашяоченг (Huáqiáo Chéng, 华侨城). Будинки тут приблизно з 80-х років, тобто одні з перших у Шенжені:




Архітектура ніби проста, але з купою деталей. Подивіться, наприклад, на ці опуклі вікна зліва:


А це взагалі якась фантастика:




Туристи, однак, сюди не ходять, їх більше цікавить новозбудований тематичний парк зі зразками європейської архітектури — Window of the World:


Фахверки навіть є, тільки балки не дерев’яні, а бетонні, ясен перець:


А ще в цьому районі круті дерева:




Шенжень взагалі вважається одним з найзеленіших і найчистіших китайських мегаполісів, тут зокрема немає ніякого токсичного виробництва.




А ще в цьому районі їздить монорейка:




Невеличкий такий вагончик:




Чому цей транспорт не набув популярності? Ну, не є, по-перше, швидким, не може перевозити багато народу, а по-третє ці труби, вони виглядають жахливо. Хоча в Шенжені їх намагалися прикрасити:


Цей транспорт все-таки слід розглядати як одну з альтернатив канатній дорозі чи фунікулеру, а не як повноцінний засіб міської інфраструктури. Утім, в Гуанчжоу монорейка підземна, як на багатьох летовищах, там вона цікавіша.

Відвідаємо тепер мистецький квартал OCT-Loft:




Як випливає з назви, тут була промзона, але місто збільшувалося, і всі токсичні заводи перенесли за місто (зокрема в місто з романтичною назвою Хуйжоу), а приміщення переробили на лофти. Більшість із них це галереї, є також офіси:






Кілька заводів у районі лишилося:





4. Шенжень:
А.) Про візи на Китайщині, кордон з Гонконгом
Б.) Метро, деталі

3. Макау: деталі, місто

2. Гонконг
А.) Центр: Вступ, центр, парки, Мон Кок
Б.) Транспорт: надземний транспорт і деталі, метро ч. 1, метро ч. 2
В.) Нові Території: острів Лантау, природа і залишки рибацьких сіл

1. Сполучені Штати Америки та Рейк’явік

Tschüß

«Чюс» (Tschüß) — це найгарніше слово у німецькій мові, за допомогою якого люди прощаються. Найгарніше у цьому слові те, що його можна розтягувати в нескінченість «Чюююююююююююююююююс», інтонацією показуючи, як радий ти був співрозмовника бачити. Або, якщо дуже поспішаєш, просто «Чюсіі».

Але я не про це. Сьогодні, спілкуючись з однією руслянддойчкою, вивчив слов’янізовану його форму — «чюсікі».

Вельт вже не буде такий, як фрюе.