Mainzusammenfluss — місце, де починається Майн

Традиційний ренесансовий вокзал у містечку Майнльойс — місце, звідки починається наша подорож:


Табличка просить не лякати диких звірів домашніми песиками:


А це — фантастична штука — нанофортеця, яка називається мот (Türmhugel):


Таке будували у Франції і пізніше в Німеччині з 10 по десь 13 століття. Чесно кажучи, я так і не зрозумів, яка з неї користь, але це типу дешевий замінник повноцінних фортифікацій. Утім, після 13 століття такого вже не будували.

Далі ідемо через озера:


Тут я вперше в Німеччині побачив рибалок: ловити рибу в Європі можна лише у визначених місцях, і ці озера призначені, власне, для риболовлі. А все інше — заборонено:


Я помилявся, коли казав, що в Німеччині не лишилось дерев’яних стовпів. Лишились:


І нарешті, головна мета — місце, до починається Майн:


Ці два струмочки — це Червоний Майн, що хуярить до Байройта, і Білий Майн, який пиздує до Кульмбаха. Тут вони зливаються:


І утворюють той самий Майн, який пливе далі через Бамберґ, Вюрцбурґ і Франкфурт-вгадайте-на-якій-річці:


Так це виглядає на мапі:


А це Червоний Майн з островом і старим млином (не видно):


Найближчі населені пункти:


Замків у Франконії, звісно, як гівна, тож не дивно, що в цих місцях теж є:




На стіні замку табличка «Кажани, ласкаво просимо!»:

По прильоті в замок замельдуйтеся в адміністрації. Членам Баварського ферайна (спілки) кажанів і привидів ночівля у замку безкоштовна.

Крім кажанів і привидів, у замку ще бувають бюрократи — тут знаходиться кульмбахське відділення Баварської земельної адміністрації з охорони середовища:


У них є якісь цікаві прилади, що моніторять забруднення повітря: коли бахне Рівненська АЕС, ці прилади мають здійняти алярм.

(no subject)

У колеги зарубали пропозал. Ну, там в принципі було підґрунтя зарубати: рецензент сказав, що він не вірить, що те, шо там написано, можливо зробити, а тема там для нашої групи була нова. Взагалі, це ціла проблема, коли тебе заїбало займатися тим, чим ти займався, і хочеться чогось нового, вибити на це бабки. Мені певним чином пощастило: я приїхав на вже готові бабки, посидів на них рік, аби розібратися з темою і нафігачити такі-сякі результати, і вже на підставі цього подати пропозал на нові бабки.

Тобто, система, яка існує зараз, вона передбачає, що ти зробиш половину роботи до подання пропозала, аби переконати рецензентів, шо те, шо ти пропонуєш, має сенс. Потім проходить час, ти отримуєш бабки, швидко публікуєш результати того, шо ти зробив до отримання цих бабок, і починаєш юзати бабки для того, щоб знерувати результати для нового пропозала. І так по колу.

Взагалі, когось цікавить читати про фінансування науки в Унії? У мене є багато чого розповісти.