![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Wir fahren fahren fahren auf dem autobahn
Aug. 3rd, 2012 03:15 pmПоїздка по німецькому автобану і справді виглядає так:
Якщо ви не додивилися цей ролик до кінця, то уявіть, як їхати в такому режимі 5 годин: ти ніби за кермом, але відчуття таке, що тебе хтось везе.
Найліпші автобани — це три смуги плюс узбіччя, але їх мало, більшість автобанів двосмугові плюс узбіччя. По правій смузі їдуть фури 80-90 км/год. По лівій смузі їдуть шумахери на продукцій баварського автопрома зі швидкістю 170-200 км/год. Що в цій ситуації робити простому пролетарію, що хоче їхати з православною швидкістю 120-130 км/год? Правильно, обганяючи фуру, миттєво зникнути з лівої смуги, поки шумахер не прилетів у дупу.
В неділю фурам їздити по території Німеччини заборонено. Якщо ви бачили фуру в неділю, значить, цей підарас порушує закон, можете на нього стукати мєнтам. Утім, порушників дуже мало, і загалом автобани чисті. Правда, в цей же час на дорогах багато караванів з туристичними фургонами, які їдуть з максимальною швидкістю 100 км/год.
Всі чули, що в Німеччині немає обмеження швидкості на автобанах, цим вона відома в світі, хоча в реальності натиснути педаль газу до підлоги можна лише на окремих ділянках. На під’їздах до великих міст швидкість обмежують до 100–120 км/год, це пов’язано не лише з безпекою (багато автівок вливаються в потік), а й з нормами галасу: на цих ділянках кладують спеціальний асфальт, що розрахований знижувати галас на цих швидкостях. Крім того, на автобанах є електронні табло, які аналізують трафік і показують обмеження швидкості, яке дозволить всім автомобілям рухатися максимально швидко. На локальних дорогах без відпійників обмеження швидкості 100 км/год. Одного разу ми їхали по розбитій дорозі в горах, де фізично не можна було рухатися понад 60 км/год, але обмеження там було все одно 100 — тонкий тролінг від дорожників.
І ще, при ліберальних обмеженнях швидкості за містом, одночасно в Німеччині є жорсткі обмеження в містах. Зокрема дуже багато зон із обмеженням 30 км/год. Дехто з політиків пропонує ввести загальний ліміт в містах у 30 км/год, крім широких багатосмугових проспектів. Складно спрогнозувати, чи це буде колись зроблено, але все до того йде.
І хоча 130 км/год — це не максимальна, а рекомендована швидкість руху на автобанах, при її перевищенні водій є автоматично винним у можливому ДТП хоча б частково. Мінімальної швидкості де юре немає, але за занадто повільну їзду (<60 км/год) можна зловити штраф за створення небезпеки. Зупинятися не можна, якщо ви попереду бачите увімкнені аварійки, значить, там пробка, треба тиснути на гальмо і теж увімкнути аварійку, щоб до вас ніхто не прилетів у дупу.
Механічну коробку передач придумали підараси. Утім, люди, які до неї звикли, ніколи не проміняють її на автомат, і тому в Європі автоматичних коробок майже немає, хоч усрись.
Німеччина — країна, вільна від бібікання, що не може не тішити. Ніхто не бібікає, бо ти їдеш заповільно, боючись просрати потрібний поворот, бо заглох на світлофорі, або просто блокуєш дорогу, намагаючись виїхати з подвір’я. Ніхто також не бібікає в пробці: все одно від цього вона не зникне. Німці дуже толерантні, і замість триповерхових матюків питають, чи не потрібна часом допомога. Якщо у Ізраїлі поворотниками при зміні смуги користується приблизно 5% водіїв, то тут 5% не користується.
Окремо слід згадати про ознакування. Воно непогане, але треба знати географію маршруту, бо в середньому треба буде два-три рази змінити трасу. Проїбати поворот не так страшно, як мені здавалося раніше: є можливості розвернутися. Розв’язки аж такими складними не є, їх є три типи:
1. З’їзд. Просто покидаєш автобан і потрапляєш в місто з можливістю «пересадки» на локальну дорогу (знаки на жовтому фоні).
2. «Вилка» — розгалудження автобана на два літерою V. Про це попереджують великі знаки, зорієнтуватися, куди їхати, досить просто.
3. Гібрид перших двох: спершу з’їзд, який перетворюється на вилку. Тут передбачено ситуацію, що водій не в той бік вилки в’їде, і тому вилка дублюється зазвичай двічі, з можливістю виправити помилку.
Враховуючи німецький трафік, складно очікувати, що покриття буде ідеальним, але воно достатньо добре, щоб безпечно їздити з великими швидкостями. Там, де покриття розбите, ставлять обмеження швидкості 100 км/год і з часом пробують ремонтувати. На відміну від Польщі, ремонт не призводить до паралічу руху, обмеження швидкості на ділянках, що ремонтуються, ставлять 60—80 км/год, в цей час малюють тимчасову розмітку і ремонтують смуги по черзі.
Заправки. Спеціального мудака, який вставляє шланг в бензобак, немає, але повністю автоматизованих заправок (без касира) я теж не бачив. Спершу наливаєш бензин в бак, потім ідеш до касира і кажеш номер колонки, і сплачуєш. Чи буває так, що люди налили бензин і з’їбалися? Авжеж, саме для цього на заправках висять камери. За 2011 рік було зафіксовано 85 тисяч крадіжок пального, з них лише половину було розкрито. Я бачив у мережі ролики, де люди від’їжджали, не витягнувши шланг з бензобака. Ймовірно, таке може трапитися лише на заправках з pre-paid-ом, що свідчить на користь моделі «спершу заправляєшся, потім платиш». Бензин дорогий, близько 1.7 євра за літр. В цю ціну, крім хмарочосів у Дубаї, входить оплата за користування дорогами: Німеччина чи не єдиною країною в Європі, де немає платних доріг. Фури, які заправляються дизелем в Польщі і хуярять транзитом, однак, мусять купувати віньєтку.
Практично всі нові машини обладнують системою «start-stop», яка автоматично вимикає двигун під час зупинки, і автоматично ж його заводить, коли відпускаєте зчеплення з метою почати рух. Це дуже незвично, складається враження, що машина постійно глохне. В комбінації з вашим покірним слугою, який останній раз їздив на механіці в 2001 році, це призводить до пиздеця, в якому неможливо визначити, чи двигун глохне через мою кривоногість, чи це ця система спрацьовує. Незалежно від наявності такої системи в Німеччині заборонено стояти із увімкненим двигуном (зокрема з метою «прогріти» машину), про що не всі іноземці знають. Ця заборона не стосується світлофорів, але в деяких містах бувають таблички «Bei Rot bitte Motor abstellen», які вимагають вимкнути мотор на червоному світлі.
Українські права де юре діють півроку з часу в’їзду в ФРН. Де факто я мешкаю тут вже понад рік і ще досі права не поміняв, що не справило жодних клопотів. Компанія з оренди, щоправда, хотіла мати так званий International Driving Permit, але була ввічливо послана нахуй: українські права виконані у відповідності до Віденської конвенції, і вся інформація в них продубльована англійською. Якщо хто не знає, International Driving Permit — це всього-навсього книжечка з перекладом прав мовами ООН, до яких німецька все одно не належить. Їхня юридична цінність така ж, як у будь-якого іншого перекладу, засвідченого нотаріусом в Україні, чи там перекладу, засвідченого німецьким автомобільним клубом ADAC. Віденська конвенція зобов’язує всі країни-підписанки визнавати національні права інших країн.
Мєнти. Чесно кажучи, ніколи не був зупинений мєнтами, тому нема що й розповісти. Вони в кущах не сидять, а зупиняють автівки за їм одним відомим алгоритмом. Один мій приятель їхав на іспанських номерах якось, він до цього накрутив багато км по Німеччині й ніколи його не зупиняли, а тут взяв на мітфарен (kind of автостоп, тіки за домовленостю) двох чуваків, один з яких був біженцем з Ірану, якому було заборонено покидати Баварію. На під’їзді до Берліна стопанули їх мєнти, забрали іранця, відвезли назад в Баварію. Патрулі є, в т.ч. приховані, але загалом Polizei покладається на те, що якщо ви їхатимете, як мудак, хтось обов’язково подзвонить їм.
Камер мало, це вам не Британія, переважно їх ставлять на світлофорах. У вас є рівно одна секунда, щоб проїхати на червоний, після цього камера починає фоткати (що зовсім не означає, що можна піддати газу на жовтий).
А взагалі, найкращий автобан — це айзенбан, ясен перець. Коли я зупинився на якійсь стоянці під Нюрнберґом і вийшов з автівки, в трьох метрах від мене на швидкості 300 км/год пронісся потяг ICE «Мюнхен—Нюрнберґ», там залізниця іде паралельно дев’ятому автобану. Шкода, що не встиг це сфоткати, але наступного разу зупинюся там обов’язково і запишу на відео.
Закінчу цей пост відосом, корисним для тих моїх співвітчизників, які вважають, що на задньому сидінні закони фізики не діють, а пристібаються лише лохи:
Якщо ви не додивилися цей ролик до кінця, то уявіть, як їхати в такому режимі 5 годин: ти ніби за кермом, але відчуття таке, що тебе хтось везе.
Найліпші автобани — це три смуги плюс узбіччя, але їх мало, більшість автобанів двосмугові плюс узбіччя. По правій смузі їдуть фури 80-90 км/год. По лівій смузі їдуть шумахери на продукцій баварського автопрома зі швидкістю 170-200 км/год. Що в цій ситуації робити простому пролетарію, що хоче їхати з православною швидкістю 120-130 км/год? Правильно, обганяючи фуру, миттєво зникнути з лівої смуги, поки шумахер не прилетів у дупу.
В неділю фурам їздити по території Німеччини заборонено. Якщо ви бачили фуру в неділю, значить, цей підарас порушує закон, можете на нього стукати мєнтам. Утім, порушників дуже мало, і загалом автобани чисті. Правда, в цей же час на дорогах багато караванів з туристичними фургонами, які їдуть з максимальною швидкістю 100 км/год.
Всі чули, що в Німеччині немає обмеження швидкості на автобанах, цим вона відома в світі, хоча в реальності натиснути педаль газу до підлоги можна лише на окремих ділянках. На під’їздах до великих міст швидкість обмежують до 100–120 км/год, це пов’язано не лише з безпекою (багато автівок вливаються в потік), а й з нормами галасу: на цих ділянках кладують спеціальний асфальт, що розрахований знижувати галас на цих швидкостях. Крім того, на автобанах є електронні табло, які аналізують трафік і показують обмеження швидкості, яке дозволить всім автомобілям рухатися максимально швидко. На локальних дорогах без відпійників обмеження швидкості 100 км/год. Одного разу ми їхали по розбитій дорозі в горах, де фізично не можна було рухатися понад 60 км/год, але обмеження там було все одно 100 — тонкий тролінг від дорожників.
І ще, при ліберальних обмеженнях швидкості за містом, одночасно в Німеччині є жорсткі обмеження в містах. Зокрема дуже багато зон із обмеженням 30 км/год. Дехто з політиків пропонує ввести загальний ліміт в містах у 30 км/год, крім широких багатосмугових проспектів. Складно спрогнозувати, чи це буде колись зроблено, але все до того йде.
І хоча 130 км/год — це не максимальна, а рекомендована швидкість руху на автобанах, при її перевищенні водій є автоматично винним у можливому ДТП хоча б частково. Мінімальної швидкості де юре немає, але за занадто повільну їзду (<60 км/год) можна зловити штраф за створення небезпеки. Зупинятися не можна, якщо ви попереду бачите увімкнені аварійки, значить, там пробка, треба тиснути на гальмо і теж увімкнути аварійку, щоб до вас ніхто не прилетів у дупу.
Механічну коробку передач придумали підараси. Утім, люди, які до неї звикли, ніколи не проміняють її на автомат, і тому в Європі автоматичних коробок майже немає, хоч усрись.
Німеччина — країна, вільна від бібікання, що не може не тішити. Ніхто не бібікає, бо ти їдеш заповільно, боючись просрати потрібний поворот, бо заглох на світлофорі, або просто блокуєш дорогу, намагаючись виїхати з подвір’я. Ніхто також не бібікає в пробці: все одно від цього вона не зникне. Німці дуже толерантні, і замість триповерхових матюків питають, чи не потрібна часом допомога. Якщо у Ізраїлі поворотниками при зміні смуги користується приблизно 5% водіїв, то тут 5% не користується.
Окремо слід згадати про ознакування. Воно непогане, але треба знати географію маршруту, бо в середньому треба буде два-три рази змінити трасу. Проїбати поворот не так страшно, як мені здавалося раніше: є можливості розвернутися. Розв’язки аж такими складними не є, їх є три типи:
1. З’їзд. Просто покидаєш автобан і потрапляєш в місто з можливістю «пересадки» на локальну дорогу (знаки на жовтому фоні).
2. «Вилка» — розгалудження автобана на два літерою V. Про це попереджують великі знаки, зорієнтуватися, куди їхати, досить просто.
3. Гібрид перших двох: спершу з’їзд, який перетворюється на вилку. Тут передбачено ситуацію, що водій не в той бік вилки в’їде, і тому вилка дублюється зазвичай двічі, з можливістю виправити помилку.
Враховуючи німецький трафік, складно очікувати, що покриття буде ідеальним, але воно достатньо добре, щоб безпечно їздити з великими швидкостями. Там, де покриття розбите, ставлять обмеження швидкості 100 км/год і з часом пробують ремонтувати. На відміну від Польщі, ремонт не призводить до паралічу руху, обмеження швидкості на ділянках, що ремонтуються, ставлять 60—80 км/год, в цей час малюють тимчасову розмітку і ремонтують смуги по черзі.
Заправки. Спеціального мудака, який вставляє шланг в бензобак, немає, але повністю автоматизованих заправок (без касира) я теж не бачив. Спершу наливаєш бензин в бак, потім ідеш до касира і кажеш номер колонки, і сплачуєш. Чи буває так, що люди налили бензин і з’їбалися? Авжеж, саме для цього на заправках висять камери. За 2011 рік було зафіксовано 85 тисяч крадіжок пального, з них лише половину було розкрито. Я бачив у мережі ролики, де люди від’їжджали, не витягнувши шланг з бензобака. Ймовірно, таке може трапитися лише на заправках з pre-paid-ом, що свідчить на користь моделі «спершу заправляєшся, потім платиш». Бензин дорогий, близько 1.7 євра за літр. В цю ціну, крім хмарочосів у Дубаї, входить оплата за користування дорогами: Німеччина чи не єдиною країною в Європі, де немає платних доріг. Фури, які заправляються дизелем в Польщі і хуярять транзитом, однак, мусять купувати віньєтку.
Практично всі нові машини обладнують системою «start-stop», яка автоматично вимикає двигун під час зупинки, і автоматично ж його заводить, коли відпускаєте зчеплення з метою почати рух. Це дуже незвично, складається враження, що машина постійно глохне. В комбінації з вашим покірним слугою, який останній раз їздив на механіці в 2001 році, це призводить до пиздеця, в якому неможливо визначити, чи двигун глохне через мою кривоногість, чи це ця система спрацьовує. Незалежно від наявності такої системи в Німеччині заборонено стояти із увімкненим двигуном (зокрема з метою «прогріти» машину), про що не всі іноземці знають. Ця заборона не стосується світлофорів, але в деяких містах бувають таблички «Bei Rot bitte Motor abstellen», які вимагають вимкнути мотор на червоному світлі.
Українські права де юре діють півроку з часу в’їзду в ФРН. Де факто я мешкаю тут вже понад рік і ще досі права не поміняв, що не справило жодних клопотів. Компанія з оренди, щоправда, хотіла мати так званий International Driving Permit, але була ввічливо послана нахуй: українські права виконані у відповідності до Віденської конвенції, і вся інформація в них продубльована англійською. Якщо хто не знає, International Driving Permit — це всього-навсього книжечка з перекладом прав мовами ООН, до яких німецька все одно не належить. Їхня юридична цінність така ж, як у будь-якого іншого перекладу, засвідченого нотаріусом в Україні, чи там перекладу, засвідченого німецьким автомобільним клубом ADAC. Віденська конвенція зобов’язує всі країни-підписанки визнавати національні права інших країн.
Мєнти. Чесно кажучи, ніколи не був зупинений мєнтами, тому нема що й розповісти. Вони в кущах не сидять, а зупиняють автівки за їм одним відомим алгоритмом. Один мій приятель їхав на іспанських номерах якось, він до цього накрутив багато км по Німеччині й ніколи його не зупиняли, а тут взяв на мітфарен (kind of автостоп, тіки за домовленостю) двох чуваків, один з яких був біженцем з Ірану, якому було заборонено покидати Баварію. На під’їзді до Берліна стопанули їх мєнти, забрали іранця, відвезли назад в Баварію. Патрулі є, в т.ч. приховані, але загалом Polizei покладається на те, що якщо ви їхатимете, як мудак, хтось обов’язково подзвонить їм.
Камер мало, це вам не Британія, переважно їх ставлять на світлофорах. У вас є рівно одна секунда, щоб проїхати на червоний, після цього камера починає фоткати (що зовсім не означає, що можна піддати газу на жовтий).
А взагалі, найкращий автобан — це айзенбан, ясен перець. Коли я зупинився на якійсь стоянці під Нюрнберґом і вийшов з автівки, в трьох метрах від мене на швидкості 300 км/год пронісся потяг ICE «Мюнхен—Нюрнберґ», там залізниця іде паралельно дев’ятому автобану. Шкода, що не встиг це сфоткати, але наступного разу зупинюся там обов’язково і запишу на відео.
Закінчу цей пост відосом, корисним для тих моїх співвітчизників, які вважають, що на задньому сидінні закони фізики не діють, а пристібаються лише лохи:
