Я дуже боюсь комах, особливо всіх, що жалять. І я ненавиджу мед, немає нічого гіршого в світі з їжі, ніж мед. Однак, при цьому візит на пасіку залишає дуже приємні враження: там, по-перше, живуть якісь добрі бджоли, які не кусаються, по-друге, люди, які цим займаються, є винятково приємними. Отож, цього разу мав оказію відвідати пасіку в селі Ґосенберґ, що в Кобурзькому крайсі, десь у 70 км на північ від Байройта:

До вуликів ішли як на ядерну війну:


Насправді не для того, що бджоли кусаються, вони якраз були сонні і ручні:

А для того, щоб покидаючи пасіку, можна було струсити з білого одягу всіх бджіл. Спеціально для нас вулик розібрали, показали стільник:


Вулик складається з дерев’яних рамок, в яких є чотири металеві ниточки, на них бджоли будують стільник:


Тут бджоляр показує жінок і чоловіків, жінки дрібніші, і для них стільники менші, чоловіки трохи більші:

На цій світлині можна побачити матку, німці її називають «бджолиною королевою»:

Вона одна на весь вулик. Ця пасіка є «екологічною», і банки з медом звідси мають відповідну позначку «DE-ÖKO». Це зокрема проявляється в мінімізації втручання у життя бджіл. Власники казали, що на промислових пасіках матку замінюють щороку, плюс тримають якомога менше чоловіків, бо їхня роль — просто запліднити матку. Тут все більш-менш природно, матка живе своїм життям, а живе вона п’ять років, тоді як решта бджіл виживає лише один сезон.
Матка живе ось в такій хуйні, після цього вилазить і їбашить всіх маток, що не встигли:

Виробництво меду
В це складно повірити, але бджоли фігачать мед зовсім не для людей і ведмедів, а для того, щоб було шо хавать взимку. Тому стільники з медом вкриті воском, який треба попередньо зняти:


Потім стільники кладуть в центрифугу:

І крутять:
Мед утворюється на дні:


Це була демонстраційна ручна центрифуга, яку юзали власники, коли це було їх хобі. Зараз вони юзають ось таку, автоматичну:

З неї мед потрапляє сюди, і щось там труситься:

Цей шланг потім під’єднується до цього апарату, що наливає мед в банку:

Все виробництво займає одну малесеньку кімнатку. Частина меду лишається в стільниках для бджіл, плюс додають в стільники трохи цукру. Оце і все:

Ще по темі: пасіка в Кам’янній, Польща (прокрутити донизу)

До вуликів ішли як на ядерну війну:


Насправді не для того, що бджоли кусаються, вони якраз були сонні і ручні:

А для того, щоб покидаючи пасіку, можна було струсити з білого одягу всіх бджіл. Спеціально для нас вулик розібрали, показали стільник:


Вулик складається з дерев’яних рамок, в яких є чотири металеві ниточки, на них бджоли будують стільник:


Тут бджоляр показує жінок і чоловіків, жінки дрібніші, і для них стільники менші, чоловіки трохи більші:

На цій світлині можна побачити матку, німці її називають «бджолиною королевою»:

Вона одна на весь вулик. Ця пасіка є «екологічною», і банки з медом звідси мають відповідну позначку «DE-ÖKO». Це зокрема проявляється в мінімізації втручання у життя бджіл. Власники казали, що на промислових пасіках матку замінюють щороку, плюс тримають якомога менше чоловіків, бо їхня роль — просто запліднити матку. Тут все більш-менш природно, матка живе своїм життям, а живе вона п’ять років, тоді як решта бджіл виживає лише один сезон.
Матка живе ось в такій хуйні, після цього вилазить і їбашить всіх маток, що не встигли:

Виробництво меду
В це складно повірити, але бджоли фігачать мед зовсім не для людей і ведмедів, а для того, щоб було шо хавать взимку. Тому стільники з медом вкриті воском, який треба попередньо зняти:


Потім стільники кладуть в центрифугу:

І крутять:
Мед утворюється на дні:


Це була демонстраційна ручна центрифуга, яку юзали власники, коли це було їх хобі. Зараз вони юзають ось таку, автоматичну:

З неї мед потрапляє сюди, і щось там труситься:

Цей шланг потім під’єднується до цього апарату, що наливає мед в банку:

Все виробництво займає одну малесеньку кімнатку. Частина меду лишається в стільниках для бджіл, плюс додають в стільники трохи цукру. Оце і все:

Ще по темі: пасіка в Кам’янній, Польща (прокрутити донизу)