noddeat

Цей пост мав би називатися «Augsburg III», бо місце, про яке я розповім, знаходиться у центрі Ауґсбурґа і зовні виглядає як просто старі будинки:

Однак, це не просто старі будинки, це цілий закритий комплекс, потрапити в який можна лише через цю браму:

А там... зовсім інше місто:

Всі будинки пофарбовані у жовтий колір:

Деякі зелені:

Тут свої власні вуличні таблички:

І номери на будинках:

На всіх дверях крейдою написана невідома мені католицька криптографія:

Якщо вірити вікіпедії, то розшифровується це як «У дві тисячі, блять, дванадцятому році Христос благословив цю оселю» («20 Christus mansionem benedicat 12»). А малюють ці знаки діти з вертепу, який ходить на Різдво (так звані Sternsinger-и).

Смітник для псячих фекалій:

Велосипедна стоянка:

А от автомобілів тут майже немає, як і стоянок для них. Хто же тут мешкає?

Це поселення заснував мужик на ім’я Якоб Фуґер у 1516 році:

Спершу він торгував всякою хуйнею, а потім став фінансистом, серед клієнтів якого був Ватикан та родина Габсбурґів. Коротше, бабла у чувака було дохуїща, і в певний момент Фуґер згадав про Бога, але на відміну від інших мафіозі, він збудував не церкву і не монастир, а ось цей комплекс будинків для ауґсбурзьких бездомних, який тепер носить його ім’я — Fuggerei (дослівно — «Фуґерівня»).

Фуґерай є не просто найстарішим соціальним житлом у світі, а й найстарішим соціальним житлом, що до цього дня виконує цю функцію: вартість річної оренди квартири тут і досі складає 1 райнський гульден, що становить 88 сучасних євроцентів. Житло і досі утримується Фундацією Якоба Фуґера за допомогою відсотків з інвестицій початкового бабла, а також із оплати вхідних квитків для таких підарасів, як я. А ще на території є магазин з сувенірами та кнайпа з пивом.

Тут колись мешкав прадід Моцарта:

А в цьому будинку мешкала перша жертва полювання на відьом у Ауґсбурзі. За доносом її власної доньки цю пані спалили на багатті, попередньо відрубавши голову. Про це пише меморіальна табличка:

Зараз у цьому будинку знаходиться зразкове (від «зразок») помешкання, в яке можна зайти і подивитися, як живуть люди тут:

Це спальня:

Ванна:

Є ще друга кімната — вітальня, там сиділи туристи й дивилися телевізор, тому її не сфоткав. По розміру десь така ж, як спальня. І ще, теж не сфоткав, кінського розміру кухня, що нехарактерно для Німеччини: у Федерації на кухні не їдять, як, в принципі, скрізь у Європі, а тому її роблять максимально маленькою. Тут же кухня виглядала більшою за вітальню, так, ніби там їдять.

Для порівняння, є тут також типове помешкання з початку 20 століття:

Спальня. Не опалювалась ніхуя:

Як і водиться, скриня:

Кухня:

Щоб потрапити сюди, треба жити певний час у Ауґсбурзі (не можу знайти точно скільки, здається, два роки) та бути католиком. Тут є своя власна церква, however, visitors are not welcome here:

З одного боку, негостинність характерна для більшості католицьких костьолів, які часто зачиняються поза годинами служби або стрижуть гроші з туриста. З іншого, сюди зайти можна вільно. Але на більшій частині церкви стоїть сигналізація: