Higgs

Дивився тіки шо пряму трансляцію з Женеви. Коротше, чувак з експерименту CMS повідомив про відкриття чогось на 125 GeV (нагадаю, минулого року діапазон енергій для Гіґса звузили до 110—130 GeV), що ймовірно є бозоном Гіґса. На жаль, не встигаю додивитися це до кінця, але блогери ведуть текстову трансляцію з зали, можна буде почитати згодом.

update 11:06: маса частинки, яку знайдено — 125.3±0.6 GeV, поки що нема повної впевненості, що це саме Гіґз із Стандартної моделі. Однак, це частинка, що дуже схожа на нього за властивостями. ЦЕРН оприлюднив прес-реліз. В будь-якому разі, Пітер Гіґз заслужив на Нобеля вже.

Higgs, думки

Кілька тезисів з сьогоднішнього дня:
1. Фізикою частинок ти можеш не цікавитись (я не цікавлюся), але на наших очах відбувається історія. На хвилиночку: ми підійшли до того, щоб однозначно відповісти на питання, звідки береться маса.  Останній раз такий фундаментальний прорив відбувся у кінці 19-го—початку 20 століття, коли було відкрито електрон і однозначно визначено, з чого складається атом. Не кожному поколінню випадає жити в такий час.
2. Великий зіштовхувач гадронів — це перемога співпраці над конкуренцією. 21 країна, 7.5 мільярдів єврів і тисячі науковців з усіх кінців глобусу зробили це.
3. І все-таки є Європа, а є rest of the world, який її наздоганяє.
4. Ні, я не забув, що половина тих, хто тепер претендуватиме на Нобель, це американці, а саме Джеральд Ґуральнік із Браунського уні в штаті Род-Айленд, Карл Геґен із Рочестера та Роберт Браут, який працював у Бельгії, але сам із Ню-Йорка, помер минулого року. Крім Ґуральніка і Геґена є ще, власне, сам Пітер Гіґс, що з Единбурґа, Франсуа Енґлєр із Вільного університету в Брюселі та Том Кібл із Лондона. П’ять штук, а місць всього три. Думаю, це буде Гіґс, Енґлєр і Ґуральнік.
5. Нинішній експеримент підтверджує теорію, розроблену 50 років тому. Це дозволяє уявити собі міць сучасної теоретичної фізики. Утім, це зовсім не означає, що можна придумати теорію й забити на експеримент. Адже купа інших теорій відсіялася.

Donauwörth II: старе місто

Міський мур у Донаувьорті зберігся з боку річки Вьорніц:


От що було в часи, коли не було охорони Юнеска:










Утім, ви можете сказати, що в інших містах не збереглося і такого, тож частково дякуючи цим прибудовам ми можемо побачити залишки муру:


В’їзд у місто виглядає якось неприродньо:


Чим розчарував Донаувьорт, так це при такому гарному старому місті головна вулиця вкрита асфальтом і не є пішохідною. Так виглядає головний майдан міста з ратушею:


Головна вулиця:


Так виглядали всі німецькі міста років 30 тому, коли не було велосипедистів, і все було засране автомобілями (міста в країнах СНД якраз зараз проходять цей етап розвитку). Може, таємниця в тому, що головна вулиця називається Райхсштрасе (вулиця Імперії)?


Я погуглив, є всього п’ять міст з такою вулицею — Донаувьорт, Берлін, Ґера, Хемніц і Ляйпціґ. Ці вулиці колись з’єднували міста в Священній Римській Імперії, за них відповідав особисто імператор. Слід також зазначити, що ця Райхсштрасе нічого не має спільного із збудованою в 1934 році дорогою швидкого руху, яка зараз називається федеральною трасою №2 (Бундесштрасе 2), а в нацистські часи це називалося Райхсштрасе 2 (автобани тоді називалися Райхсавтобанами).

Дахи на Райсхштрасе:




Якщо якийсь корпоративний підор скаже, що він не може замінити уйобищну вивіску, бо «такі в них корпоративні кольори», покажіть йому Комерцбанк в Донаувьорті:


Симпатичне місто, словом: