Чим відрізніється міграційна система в Унії та Америці? Багато чим, починаючи з визначення, що таке віза. Віза в Континентальній Європі — це один з документів, який дозволяє подорожувати і/або мешкати на її території. Інші документи — це національний дозвіл на перебування, унійний дозвіл на перебування, документ захищеної людини (біженця) тощо. Крім певних передбачених законом випадків, іноземець мусить полишити країну до завершення терміну дії візи.
В Америці все не так. Віза — це документ, що дозволяє сісти на літак. Прилетіти можна в останній день терміну дії візи: це аж ніяк не є останній день дозволеного перебування в країні, бо це буде визначає офіцер на кордоні. Дозволів на перебування не існує, можливості подовжити візу на території США теж не існує. Для туриста така система чудова, для мешканця це пекло.
Консульства у Європі все ще не беруть відбитків пальців і просять принести фотки та заповнену на папері анкету. Анкету ж на візу в США треба заповнити на сайті, і перше, що тебе просять — це завантажити фото:
Не знаю, шо саме там перевіряє система, але мою хуйової якості фотку прийняло, як бачите. Анкету
DS-160 (зараз її заповнюють для всіх типів віз) розробляли
католики: неможливо її подивитися цілком, вона розбита на кілька «кроків», без заповнення попереднього кроку далі не пускає. Це бісить. З іншого боку, можливість заповнити її не відразу передбачена, так само, як і можливість зберегти всі дані в файл, щоб швидко заповнювати анкети на наступні візи.
Список питань вражає: в Континентальній Європі такий screening роблять лише на місці, коли оформлюєш дозвіл на перебування. А туристів не питають про їх кримінальну історію, участь у геноцидах і подібне. При поданні на візу в Штатах же все не так: вони автоматично розглядають можливість, що ти залишишся нелегально, тому список питань серйозний. Питають, яке в мене громадянство, яка країна видала мені паспорт, і в якій країні видано мені паспорт
as if це були три різні країни. У мене спершу мозок зламався, але я це подужав:
Магічна галочка «does not apply» діє не завжди: наприклад, анкета не пропускає без адреси US contact (ок, у мене є, слава Аллаху) і не пропускає без адреси, де я буду жити в США (я не жити туди їду, а подорожувати, блеять). Довелось вписати рендомний готель з booking.com у Ню-Йорку.
Інтерфейс списку країн робили якісь мудаки, які були максимум у Канаді та Мексиці. Кожну відвідану країну треба вибирати зі списку й додавати вручну, після чого анкета оновлюється, і можеш додати ще одну країну. Щось як на сайті e-kvytok до його «покращення»:
Остання серія питань дуже цікава. На сайті пишуть, що «відповідь „так“ не означає, що вам відмовлять у візі, просто доведеться пояснити в консульстві, шозаділа»:
Найбільш цікаве у списку це «чи ви примушували когось робити аборт або стерилізацію». Цікаво, що на нього відповідають ті хірурги, які робили примусову стерилізацію жінок у Чехії (припинено десь у кінці 90-х) чи Швеції (припинено у кінці 70-х)?
Наступна серія питань:
Такої хуйні у Континентальній Європі немає: є певний список речей, за які депортують з країни. Як правило, це всі злочини, за які дають понад рік тюрми. І все, блеать, ніяких тупих питань в анкеті (крім «чи були ви засуджені за злочин?» «якщо так, за який і на скільки»).
Іще два цікаві питання: «чи голосували ви на виборах нелегально» (у Штатах це можливо) і «чи відмовлялися ви від громадянства США з метою уникнути сплати податків»:
Тут непосвяченому в тонкощі читачу слід пояснити: в Континентальній Європі є поняття податкової резиденції, це включає і Україну теж. Іншими словами, податки зобов’язані платити лише податкові резиденти, а це всі, хто мешкає у країні протягом певного терміну. У Німеччині цей термін становить півроку. Однак, якщо ви часто і багато їздите у закордонні відрядження, і час перебування за межами Німеччини вийшов понад місяць на рік, частину податків можна списати, що логічно: ви же платите за юзання німецької інфраструктури.
У США хтось має фінансувати солдатів у Афганістані, Баварії чи Південній Кореї, тому американські громадяни зобов’язані платити податки незалежно від того, де вони мешкають. Оскільки з Німеччиною підписаний договір про уникнення подвійного оподаткування, а податки у Німеччині вищі, ніж у США, американці в ФРН зобов’язані заповнювати декларацію, але ніяких грошей вони при цьому не платять. Ті ж, хто живе у «дешевших» країнах, мають доплатити різницю. І от, деякі не хотять доплачувати й відмовляються від американського громадянства (що і зробив один зі співвласників Пикокниги).
Щось я відволікся від теми. Так от, після заповнення анкети на пошту надсилається підтвердження зі штрих-кодом, яке і треба принести в консульство. Перед цим треба зробити іще пару речей, про які буде в наступному пості.
Всю інформацію про те, як заповнити анкету і отримати візу, можна дізнатися на сайті
Департаменту Штату.
У той час як в Україні є лише одне консульство Штатів, у Києві, в Німеччині на вибір є аж три консульства — у Франкфурті, Берліні та Мюнхені (за останнє слід подякувати армії США, вочевидь). Ці консульства не прив’язані до жодної «прописки»: я можу обрати будь-яке з них на свій вибір (промені поносу тут надсилаються консулатам Польщі в Україні). Не обов’язково також мешкати у ФРН, щоб там податися (але треба мати valid reason для цього).
В наступному пості буде написано процедуру і мій досвід отримання візи в Мюнхені.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
