Молочні продукти

Хотів купити сметану, але оскільки я її рідко купую, то й забув, як вона має називатися німецькою. Рука потягнулася до банки із написом Schlagsahne. Коротше, Schlagsahne — це таке Sahne, банку якого відкриваєш, — і тебе трафляє Schlag :)

Так от, є ось така гарна табличка про молочні продукти:


На червоному фоні позначено сири (käse), яких насправді, звісно, більше. Однак, не все, що називається сиром, є молочним продуктом. Наприклад, в Баварії є така штука, яка називається Leberkäse («печінковий сир»), у складі якого немає ані сиру, ані печінки, це такий сорт ковбаси :) Власне, це збивало з пантелику, я перші кілька місяців у Баварії вважав, що käse — це м’ясо.

Зальцбурґ ІІІ: місто

Загалом, місто існує ще з часів античності, але після упадку Римської імперії від нього лишилася майже руїна. Фактично ж воно було відбудоване християнським місіонером Рупертом, який хрестив графа Баварії Теодо і на його прохання став проповідувати християнство в цьому регіоні. Він же назвав його Солеградом, тобто Salzburg-ом, спостерігаючи за баржами, що перевозили сіль по річці Зальцах:




У 14 столітті Зальцбурґ отримав незалежність від Баварії і став архієпископатом. Принц-архієпископ був недурний і відхуярив собі замок на горі:






Зальцбурґ пишається тим, що був місцем народження Моцарта.


Є ще дві речі, якими він не пишається: вигнання протестантів у 18 столітті та концентраційний табір під час Другої Світової. Так от, блять, у 1731 році архієпископ Зальцбурґа видав наказ всім протестантам або стати католиками, або покинути місто. Всім, хто володів землею, дали час, щоб її продати і зникнути. Оскільки залізниці тоді ще не було, біженці мусили хуярити пішки, а це було вже взимку. Частину з них прийняв король Прусії, частину угорці. Решта пішла далі, до Нідерландів.

У 1803 році прийшов Наполеон з баварцями і виписав релігійним їбанатам пизди, місто стало секулярним. У 1809 році баварці наваляли австріякам і забрали місто собі. Однак, блять, у 1815 році, був підписаний мирний договівр у Відні, згідно з яким Зальцбурґ і Тернопіль відійшли Австрії. Баварці ж задовольнилися Франконією — половиною нинішнього штату Баварія.


Вулична шахівниця:

В ці шахи і справді грають, це не декорація

Лев: «Як же ж заїбали ці туристи, проходу не дають!»


Пам’ятник ефективному менеджеру:


Пам’ятник ефективному огірку:


Пам’ятник ефективному коню:


Незважаючи на статус Юнеска, в старому місті все хочуть побудувати якесь гівно. Мешканці протестують:


Тут не бояться гострих кутів:


Подвійні рами — суто зальцбурзька особливість:


Інша особливість — це цифри під дахом. Не знаю точно, що вони означають, схоже не роки будівництва та реставрації:

Хуйовий та гарний фізик

Колись я писав про кандмінімум, складений Ґінзбурґом. А Герард ’т Хофт із Утрехта не полінився написати аналогічний мінімум для фізика-маґістра: «How to become a good theoretical physicist». За посиланням не просто список того, що треба знати фізику, а й література, в якій це все можна прочитати, якщо захочеться зайнятися самоосвітою. Від себе, однак, додам, що треба знати з (квантової) обчислювальної фізики:
1. Hartree-Fock method (це вивчається відразу після молекули водню/гелію в квантовій механіці)
2. Quantum Monte Carlo
3. Density Functional Theory
4. Car-Parinello Molecular Dynamics

Це загалом, щоб мати уявлення, що це таке. Для контрасту, що треба робити, щоб стати поганим фізиком:
How to become a bad theoretical physicist
The Crackpot Index
A you a quack?
The Alternative-Science Respectability Checklist
Наука, імітація науки та псевдонаука (нахабне самоцитування, єєааах)

У двох словах, чим хороший фізик відрізняється від хуйового фізика:
1. Відсутність авторитетів. Інакше кажучи, одна й та сама теорія може бути як геніальною, так і повною маячнею, незалежно від того, хто її автор, Нільс Бор чи Василь Ковтун із Вінницького педуніверситету.
2. Відсутність самовпевненості й віри у власну непомильність. Інакше кажучи, якщо ви знайшли помилку у статті Айнштайна, перше питання, яке задає собі хороший фізик: «Де я помилився?» Цей пункт, здається, суперечить п.1, але насправді ні: просто 99% геніальних відкриттів насправді виявляються звичайними пройобами.

Хороший фізик має на меті зрозуміти, як працює цей світ. Поганий фізик — хоче стати відомим/зробити бабла за будь-яку ціну. Ця різниця поглядів призводить і до різниці дій: поганий фізик вважає метод чи теорію, яку він використовує, найліпшою і геніальною, а свої результати — видатними. Хороший фізик вважає цей метод повним гівном, і результати повним гівном, але «доводиться це юзати, бо наразі нічого іншого нема». На певному етапі хорошого фізика зайобує це гівно, і він придумує щось нове. Яке теж, з його точки зору, є повним гівном, але якимось чином працює, і трохи ліпше за те, що було до цього. Тисячі поганих фізиків потім цитують хорошого фізика, юзаючи його «геніальний метод». Так наука рухається вперед.