Leer (Лєер)

Холєрно гарне місто, що знаходиться в Нижній Саксонії, не дуже далеко від Нідерландів:


Вокзал:


Ну і архітектура теж дуже сильно нагадує Нідерланди:






Чесно кажучи, коли їхав на північ Німеччини, то не думав, що побачу тут щось відмінне. Не очікував такої краси:


Зверніть увагу, що тротуар теж з червоної цегли, і дорога:




Шкода тіки, шо тут університета немає:


Аааааа!






Гарніше тіки в Данії, і то не скрізь.

Фінансові показники УЗ

З інтересом слідкую за срачами щодо залізниці. Як і журналісти, блогери говорять про абстрактну збитковість УЗ, не наводячи конкретних цифр. Які, між іншим, доступні публічно:

Рік	Прибуток, 106 грн
2008	3911
2009	381
2010	6850
2011*	582

*За 2011 рік звіт чомусь наведений лише за 11 місяців, і тоді як в попередні звіти доволі детальні (відносно), звіт за останній рік містить лише три цифри: доходи, витрати й прибуток, без деталізації.

Інформація за інші роки недоступна, утім, ніхто не забороняє надіслати запит (мені ліньки). Фінансова звітність окремо про пасажирські та вантажні перевезення відсутня, відтак будь-які розмови про них є спекуляціями: Укрзалізниця говорить, що пасажирські перевезення збиткові, але звітність по них відсутня.

А тепер, ідемо на сайт Укравтодора і дивимось його звіт за минулий рік: на будівництво доріг було витрачано 14763 мільйони гривень. Читаємо закон України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України»:
«
Стаття 3. У Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг. Для цих цілей у складі Державного бюджету України створюється Державний дорожній фонд України. Доходна частина цього фонду формується за рахунок надходжень від акцизного збору та ввізного мита на нафтопродукти, акцизного збору та ввізного мита з імпортованих на митну територію України транспортних засобів та шин до них, інших надходжень до Державного бюджету України, що визначаються Законом України про Державний бюджет України на поточний рік, а також надходжень, визначених
статтею 7 цього Закону.
»

Нагуглити, скільки саме відсотків з тих 14 мільярдів походить з акцизу на бензин, мені не вдалося. Ось що пише, наприклад, Рахункова Палата (2008 рік):
«
Фахівці Рахункової палати підкреслили, що, в порушення Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", Уряд протягом семи років не створив Державний дорожній фонд України. Відповідно, не розроблено й Порядок управління коштами дорожніх фондів. Це дає можливість Уряду й Укравтодору маніпулювати виділеними на дорожню галузь бюджетними коштами.

Протягом 2002-2007 років на розвиток дорожньої галузі залучено 1 мільярд 510 мільйонів доларів США і понад 438 мільйонів євро кредитних коштів. З тих, які було отримано у 2007 році під державні гарантії, на рахунках Укравтодору та служб автодоріг в областях залишаються без використання майже 51 мільйон гривень. Водночас мети другого з трьох кредитних проектів Європейського банку реконструкції та розвитку, який мав завершитися до кінця 2007 року, - поліпшення стану основного міжнародного дорожнього коридору України автодороги Київ-Чоп - досі не досягнуто, оскільки терміни робіт порушуються, починаючи з 2006 року. Рівень використання коштів по третьому кредитному проекту (реконструкція останньої ділянки дороги Київ-Чоп) низький - 1,2 відсотка, і цей проект теж буде завершено із запізненням.

При цьому, як зазначили аудитори, видатки на погашення зобов'язань за вже залученими кредитами щорічно зростають. Частка боргових зобов'язань у загальних видатках спеціального фонду, що спрямовуються на розвиток дорожньої галузі, у 2011 році сягне 24 відсотків, тобто, кожна четверта гривня зазначених коштів буде спрямовуватися не на розвиток доріг, а на погашення кредитів. Враховуючи наміри Уряду про залучення нових кредитів, навантаження на Державний бюджет України буде зростати і в далі.
»

Інакше кажучи, поїздка на приватному автомобілі по українських дорогах фінансується з грошей платників податків та
зовнішніх кредитів, тоді як поїздка залізницею фінансується доходами самої залізниці. Відтак, чому ті, хто пишуть про self-sustainability, пропонують почати з найбідніших людей, тоді як про припинення субсидування багатших нема мови?

Славнозвісні німецькі автобани, наприклад, безкоштовні, але бензин коштує півтора євра за літр. Я неодноразово чую заклики підняти вартість проїзду в потязі, але не чув аналогічних пропозицій підняти акциз на бензин. Або зробити дороги платними (гівно ідея, але багато країн пішли цим шляхом). Плюс платне паркування, в т.ч. біля під’їздів. Цього всього немає, зате є автівки за 100 тисяч баків, що паркуються на тротуарах Хрещатика. Плитка на якому покладена за гроші платників податків.

Залізниця — це інфраструктура, яка просто повинна бути, рахувати прибутковість чи збитковість — це така ж хуїта, як рахувати прибутковість параші у вашому офісі, чи там вуличних ліхтарів. Дешева залізниця забезпечує мобільність людей, зменшує безробіття. Цей факт чомусь ігнорується. Скасуйте нахуй всі «збиткові» електрички з Фастова та Ірпеня, і люди, які там мешкають, переїдуть до Києва, підвищивши орендну платню для тебе. Ну це ті, хто зможе переїхати. Частина не переїде і поповнить кримінальну статистику.

Це я не до того, що робити нічого не треба: залізнична інфраструктура застаріла, з нею треба щось робити. Самі потяги теж використовуються неоптимально, систему пересадок треба впровадити, єдиний квиток, швидке сполучення етц. However, треба завжди пам’ятати, яку задачу ми виконуємо: транспорт максимальної кількості людей максимально швидко і зручно, з будь-якої точки А до будь-якої точки Б. Відтак, немає мови про скасування сполучень, є мова, як зробити, щоб непопулярні сполучення стали популярними.

Срач в коментарях вітається, ггг

Post Scriptum
Я написав цей пост в п’ятницю, і подумав додати до нього п’ять речей, які «субсидуються» і не є «self-sustainable», і за які я не сплачую ні копійки:
1. Банківський рахунок. У мене дві платіжні картки, дебетова EC-karte (за кордоном вона перетворюється в Maestro) і кредитка MasterCard.
2. Стаціонарний телефон. Відсутня не тільки абонентська платня, а й усі дзвінки на стаціонарні телефони в межах Німеччини мені безкоштовні.
3. Електронна пошта. Ще в 90-х платні скриньки були стандартом, особливо в Європі. Зараз вони зникли, а кількість місця, яке мені пропонує для пошти Gmail, просто фантастичне.
4. Операційна система (GNU/Linux) і софт (software libre). Платним софтом (і компіляторами для нього) користуюсь лише на роботі і для роботи.
5. Зоопарк на озері Рорензе, який знаходиться в п’яти хвилинах пішки від моєї хати. Там є кенгуру.