Ceuta III: деталі

Моя історія буде неповною, якщо я не розповім про гендерно правильний світлофор:




Про гендерно правильний туалет:




Про правильні пісуари, форма яких захищає від поглядів сусіди на твій пеніс:


Про правильний екологічний смітник:


Про правильні вуличні таблички:




Про те, що басейн з синьою підлогою виглядає гарно, навіть коли там нема води:




Чайка теж так вважає:


Одна із загадок Сеути — розбиті в хлам праві люстерка у автівок:




Іноді люстерка взагалі немає:


А, про історію. Так от, в 1580 році Сеута стала частиною Іберійської Унії — об’єднання Іспанії та Португалії, приблизно на тих самих засадах, що й перша Річ Посполита. У 1640 році португальський король сказав: «Та я їбав таку Унію!» — і португальці стали їбашитись з іспанцями. Сеута, хоч і була португальською, підтримала іспанців, які на той час масово у ній мешкали. У 1668 році було підписано мирну угоду, Іспанія визнала суверенітет Португалії, а португальський король подарував їй Сеуту. Так вона стала іспанською. Таким чином, блять, Сеута є частиною Іспанії з 1668 року, а частиною одного з членів нинішньої Європейської Унії — з 1415 року. Це є причиною, чому ООН не вважає Сеуту колонією, а Гібралтар і Західну Сахару — вважає.

Гуляючи Сеутою, я звернув увагу на монумент, який був підозріло схожий на пам’ятник радянським воїнам-визволителям, тільки от в 1936 році тут явно були не вони:


Так і є: відомий іспанський говнодиктатор командував, як виявилось, іспанською армією в Мароко, і в червні 1936 року нахуярив тут повстання, що призвело до громадянської війни. На відміну від інших говнодиктаторів, він якогось хуя не здох в кінці другої світової, а правив аж до 1975 року. Це, ймовірно, один з небагатьох йому пам’ятників, що лишилися у Іспанії.