Афіни круті тим, що тут є увесь транспорт, який тільки буває: метрополітен, електрички, автобуси, кораблі, трамваї і тролейбуси. Дуже мало міст у Європі мають тролейбуси. Я навіть зараз не згадаю, в якому з них, що я був, вони є. А у Афінах ось вони, рогаті пупсики:
Як ви бачите, тролейбуси одновагонні, і їх взагалі кажучи не дуже багато. Деякі тролейбуси їздять тими самими маршрутами, що й трамваї. Рідко де можна побачити трамвайну колію та тролейбусні лінії на одній вулиці:
Трамваї у Афінах звичайні, тобто довгі та сучасні:
Αττικό ΜετρόМетро у Афінах називається «аттиканським метром» — за назвою регіону
Аттика. Ну, власне, ним воно і є: метром можна доїхати до Пірея, наприклад.
Замість традиційної літери «М» (у Швеції — «Т», у Німеччині — «U») у метра дивний логотип:
Уся навігація в метрі дублюється латинкою, а назви станцій оголошуються грецькою та англійською: у Греції немає місця мовному шовінізму:
Квитки продають автомати, хоча я і каси з людьми теж бачив на деяких станціях. Автомати бувають механічні:
А бувають із сенсорним екраном:
Як ви помітили, система оплати проїзду проста, як двері: є одноразовий квиток за 1.40 євра та добовий квиток за 4 євра. Ці квитки діють на всі Афіни, крім летовища. Якщо ви їдете до/з летовища, то мусите купити спеціальний аеропортовий квиток за 8 єврів. Інакше кажучи, для проїзду між станціями Коропі (Koropi) та Аеропорт Елефтеріоса Веніцелоса (Eleftherios Venizelos) потрібен спеціальний аеропортовий квиток. Він діє і на всі інші станції в метрополітені, ясен перець:
Також можна купити квиток за 14 єврів «туди-назад», якщо ви повертатиметеся протягом 2 діб (48 годин). Квитки треба пробивати в компостері, турнікетів нема:
Компостер. Поняття не маю зеленого, яка функція кнопочок з цифрами:
Табло просте, як двері: на ньому поданий напрямок руху та час, коли буде потяг:
Good to know: інтервал руху на лінії 3 (аеропорт) між станціями Дукісіс Плакентіас та Летовище — півгодини. Тобто, до станції Дукісіс Плакентіас потяги їздять щокілька хвилин, а потім — щопівгодини. Плануйте час відповідно.
А от і потяг:
Дизайн станції, відверто кажучи, не захоплює. Нічого особливого:
Вказівники на ескалатори дуже цікаві: це «ґіфка», яка показує ескалатор в русі:
Лінія 1 — це окремий світ. Річ у тім, що до минулого року її обслуговувала зовсім інша компанія — Афінсько-Пірейська залізниця (Ηλεκτρικοί Σιδηρόδρομοι Αθηνών-Πειραιώς — Η.Σ.Α.Π). Тобто, це не «інша», а перша компанія, що це метро і створила аж у 1869 році. У 1976 році її було націоналізовано, а в 90-х створили компанію Αττικό Μετρό Α.Ε., яка керувала лініями 2 та 3. У червні 2011 року обидві компанії об’єднали під назвою ΣΤΑΣΥ Α.Ε., але фактичного об’єднання ще не відбулося.
Never mind, перша лінія — це щось окреме. Вона більше нагадує старі лінії метра у Парижі, Берліні чи Будапешті:
Станція Монастіракі (перетин лінії 1 та 3) колись мала іншу назву. Таблички зі старою назвою не прибрали, вони так і висять:
Потяги їздять тут не музейні, а сучасні:
Кінцева станція Піреус. Виглядає не як станція, а як цілий вокзал:
Цікава деталь: на багатьох значних станціях метра є автоматичні камери схову. Правда, блять, їх мало і хуй знайдеш вільну.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
