Гесен І: Майнц-Каштель, Візбаден

Майнц-Каштель (Mainz-Kastel) — місто у Гесені, що знаходиться на протилежному боці Райна від Майнца. Колись це було місто Каштель, тепер — район Візбадена:


Що тут є? Та нічого такого:








Тут є залізнична станція, з якої, як я думав, можна повернутися назад до Майнца:


Але все склалося інакше: найближчі потяги були або до Франкфурта, або до Візбадена. Оцінивши ситуацію, я плюнув і поїхав у Візбаден, благо він близько, хоч і не зовсім по дорозі.

Візбаден (Wiesbaden)
Найгарніший гідрант, який я тільки бачив:




Навпроти гідранта — не менш гарна Ринкова церква (Marktkirche):




Велосипедні стоянки теж дуже гарні:






Унилі торці старих будинків гарно розмальовані:


Найбільшим, однак, враженням від Візбадена був оцей арабський магазин:


У турків в магазині не було жодного алкогольного напою, а тут — увесь асортимент, і з Німеччини, і з закордону. Аллах дозволяє. Зокрема тут продавалася горілка, вироблена у одній арабській країні (здогадайтесь, у якій). Що, ви ніколи не чули про арабську горілку? А вона є:

На вітрині на вулиці порожня пляшка, всередині така сама, повна

40% vol, все як Дмітрій Івановіч прописав.

Шапочка з фольги

Заходи безпеки бувають адекватні, безсенсовні та неадекватні. Адекватно замикати свою хату на ключ, коли ви кудись йдете: це нескладно, а суттєво зменшує ймовірність пограбувння. Зменшує, але не ліквідує, адже професійний злодій зможе відкрити будь-який замок. Можна поставити сигналізацію, колючий дріт чи озброєну охорону. Але чи варто, коли єдиною цінністю є телевізор чи ноутбук? Такі заходи безпеки хоч і зводять пограбування практично до нуля, є неадекватними: геморрой, зв’язаний з ними, значно більший, ніж геморрой, зв’язаний із купівлею нового майна в разі крадіжки.

Але є ще безсенсовні заходи безпеки, які ніяк не впливають на ймовірність крадіжки. Наприклад, оберіг над дверями чи поливання хати святою водою. Тут слід також згадати популярний колись кактус біля монітора або славнозвісну шапочку з фольги, що захищає від страшної радіації маршрутизатора wi-fi-я.

Зі здивуванням для себе дізнався про нову таку шапочку з фольги: відмова підписувати чеки при транзакції карткою. Офіційна легенда мовить, що недобросовісний касир зразок підпису на чеку скопіює і %вставте тут свою страшну історію%. Безумовно, крадіжка особистості (identity theft) — дуже серйозна проблема, яка може дуже ускладнити вам життя аж до пиздеця. Звісно, треба вживати заходи безпеки, щоб зменшити ймовірність цієї події: не ходити по вулиці з посвідченням особи/паспортом у кишені, не повідомляти свої приватні дані випадковим особам тощо.

Але поглянемо на реальність: захиститися навіть на 70% від цього неможливо, адже для життя в цьому світі треба повідомляти свої дані, з банківським рахунком включно, купі людей, і тяжко сподіватися, що Bundesdatenschutzgesetz чи його інший аналог захистить нас від неконтрольованого їх розповсюдження чи неавторизованого використання. Анонімний кур’єр DHL-я, що приніс пакунок з Амазона, не тільки має зразок мого підпису, а ще й прізвище та ім’я, адресу, телефон, і навіть як виглядає моя квартира всередині. Єдиний спосіб від крадіжки ідентичності, відтак — це повна відсутність комунікації із зовнішнім світом, зокрема — невідкриття банківського рахунку (і як наслідок, неволодіння картками, які тре підписувати). Інакше — це шапочка з фольги.

P.S. Звісно, підпис для авторизації транзакції карткою — це рудимент, який повинен зникнути, хоча от мода на тачскріни здецидовано надовго відтягне його кінець.