NotDead's Newsletter: Київ—Штутґарт—Мюнхен—Нюрнберґ

З Борисполя до Штутґарта долетів швидко й без запізнень. Тим самим Аеросвітом, що всі матюкають. Літак був напівпорожній, що пришвидшило проходження паспортного контролю. Прикордонник навіщось спитав, чи мешкаю я в Німеччині. Типу, блять, в паспорті не написано.


Міжнародний аеропорт Бориспіль, Термінал В


Кавовий автомат в Терміналі F повідомляє, що кава готова

Зі Штутґарта я мав їхати потягом ICE до Мюнхена, а звідти — до Нюрнберґа. Ви спитаєте, чи не довбойоб я, і нахуя я не їду через Вюрцбурґ, або хоча б через Ауґсбурґ? Відповідаю: квиток Штутґарт—Мюнхен—Нюрнберґ—Байройт коштував 29 єврів, і я зовсім не проти був проїхатися двома експресами, адже по часу це було навіть швидше, ніж географічно ближчим маршрутом.

Час на пересадку — 25 хвилин. Потяги ICE запізнюються зазвичай не більше від 15 хвилин. Хуй там: вже у Штутґарті мій потяг, що їхав аж з Дортмунда, фершпетився на 15 хвилин. Правда, це все через запізнення іншого потягу ICE, що їхав теж з Франкфурта до Мюнхена через Штутґарт, і відправлявся з тієї самої колії. На залізниці теж є пробки, так.

Якби цього було мало, безпосередньо перед відправленням на вокзалі наїбнулось інформаційне табло. Ви колись бачили, як табло не працює? Я ще ні. І тут я зацінив всю логічність німецької залізничної системи: всі потяги відправляються строго з тієї колії, що зазначена в розкладі на сайті bahn.de. Купував я півмісяця тому квиток, і написано в ньому, що відправляється потяг з 15 колії, а прибуває на 9. І так воно і сталося, аварія табла не була аж так критичною.

Правда, колії також оголошувати стали голосом, і ще з’явилися перед платформами співробітники Дойчебана з раціями.

А ще є охуєнний сайт для мобілки — m.bahn.de:


В ситуації, коли інформаційне табло наїбнулося (або його немає), можна його подивитися тут (Ankruft/Abfahrt):


А ще є охуєнний розділ «Ist mein Zug pünktlich?» («чи мій потяг пунктуальний?») Вхуярюєш туди номер потяга, а він показує час запізнення на найближчі станції в режимі реального часу:


Як ви бачите, я вже під’їжджав до Мюнхена, коли робив цей скріншот, а час запізнення зменшився до 10 хвилин. Потім доїхали до станції Мюнхен Пассінґ, після чого мали запізнитися лише на 5 хвилин і тут... потяг зупинився. В десяти, блять, хвилинах від головного вокзалу. Бо якийсь, блять, потяг попереду зламався. І тому, блять, нема можливості поїхати. А мій наступний потяг навіть не думав запізнюватися. Коротше, запізнилися ми на годину. Експрес до Нюрнберґа вже поїхав, наступний — рано вранці. Блять.

Пішов я до дойчебанівського Service Point-а. Якщо трапляється якась ситуація, треба завжди іти туди, такі пункти є на всіх великих вокзалах. Англомовний мужик (а я ще не зустрічав працівника німецької залізниці, який би не володів англійською, за що їм повага) сказав, шо наступний потяг вранці. Оскільки на таксі їхати далеко, він пропонує мені переночувати в готелі, що знаходиться через дорогу від вокзалу. Виписав папірчик для готелю, поставив якісь штампи на квиток, які дозволяють мені завтра поїхати будь-яким потягом додому, і дав «анкету прав пасажира», яку тре заповнити, надіслати до Франкфурта разом з квитком, і я отримаю якусь компенсацію. Настрій покращився.

Вранці я вже хуярив на експресі до Нюрнберґа, що і не думав запізнюватися:


А в Штутґарті круто. Чекайте фотозвітів, словом.