Agilis

Мене питають, чи є в Німеччині ще якісь залізничні компанії, крім Дойче Бана? Так, є: перевезення в межах штату чи регіону фінансує відповідна місцева влада, на умовах тендеру. І його не завжди виграє ДБ. Нещодавно у нас з’явився Agilis — це невеличкий перевізник, що працює у Північній та Центральній Баварії на локальних маршрутах. 

У нього одновагонні дизельні потяги з дуже симпатичним дизайном:


Потяги у нього пунктуальні, хвилина в хвилину:


Не розумію, який сенс має цифра «2» на потягах, у яких в принципі не передбачено першого класу:


Так виглядає всередині: дуже багато крісел, місце для велосипедів та габаритного багажу, відкидні сидіння, і кабіна машиніста із скляними стінами:


Здивувала лише кнопка «зупинка на вимогу», яка розташована на стелі (тобто, під полицею для багажу): це якось зовсім не по-німецьки:


Навіть крісла з фірмовою пташкою:


А ще у них є свої автомати і сайт, але воно все незручне і не інтеґроване з базою Дойчебана. Потикавши, я так і не зрозумів, як мені купити знижковий квиток, плюнув і пішов у автомат Дойчебана. На відміну від Польщі, де кожна компанія має свої власні квитки (і це пиздець), тут квиткова система єдина: потяги Agilis-а вважаються локальним транспортом (Nahverkehr), і на них діють всі відповідні квитки.

Кульмбах (Kulmbach)

Кульмбах — невелике верхньофранконське містечко на півночі від Байройта:



Залізничний вокзал

На початку місто здавалося депресивним: навколо вокзалу дуже багато незрозумілих заводів, деякі закинуті:




Утім, є що подивитися. Часами трапляються гарні будинки:


Велосипедні доріжки в Кульмбаху не лінуються фарбувати червоним кольором:




Але, як це часто трапляється в Німеччині, вони часто закінчуються й несподівано переходять в тротуар:


Оце ніби як продовження велодоріжки, хоча це тротуар:


Так виглядає типова автобусна зупинка:


Центр міста виглядає якось так:


Тоїсть, дивитися тут особливо нема на шо. У Кульмбаху знаходиться чи не найбільша броварня у Північній Баварії, і приїздять сюди за пивом:


Кульмбахський пивний фестиваль — зменшена копія Октоберфесту:


В місті, однак, є кілька цікавих деталей. Наприклад, «чайнатаун»:


Туристичні вказівники подобаються — вони інформативні:


Великим шрифтом пишуть важливі об’єкти, меншим — менш важливі:




Мозаїка:


Цікава деталь: на гаражах чи інших місцях, де авта виїжджають з будинків або паркінгів, зазвичай вішають напис «Ausfahrt freihalten», що перекладається як «залиште вільним виїзд», або, простіше кажучи, не паркуйтеся тут. У Кульмбаху аналогічний напис каже: «залиште вільним в’їзд і виїзд вдень і вночі»:


Кульмбахська реклама:


Броварня:


У Кульмбаху є доволі відомий замок, але мені було ліньки туди йти. Він знаходиться нагорі на горі:


Берлінський міст зі знайомими знаками:


А ще в Кульмбаху є канал:


Який впадає в Білий Майн:


Нагадаю, що через Байройт проходить Червоний Майн:


Червоний Майн зливається з Білим Майном у кількох кілометрах від Кульмбаха, і формує річку Майн, яка хуярить на Захід через Франкфурт на Майні та Вюрцбурґ:


ЛЕП:


Дачі:


Ґетренкемаркт (супермаркет напоїв, під «напоями» слід розуміти «бухло») — ознака того, що ми на правильному шляху:


Тут до мене підійшов мужик в явно вираженому нетверезому стані і, не встиг я сказати магічну фразу «іх шпрахе кайн Дойч», як він питає:
— Ентшульдіґунґ, як дійти до пивного фестивалю?
Спитати дорогу я вмію, а от пояснити — не дуже.
— Єцт лінкс... цен мінутен хуярніґунґ.
— Данке шьон!

Далі буде
В наступному пості — про Кульмбахську броварню та Баварський музей пивоваріння. Не перемикайте канал! :)