noddeat

Ще один велорайд, від Байройта до Пеґніца, через Кройсен:

По дорозі до Кройсена майже не зупинявся. Проїхав Боден і пригадую, що тут десь має бути лавка. З видом на кукурудзу. Ну нарешті:

Бюль (Bühl) — містечко біля Кройсена:

Вівці:

Ґоттсфельд (Gottsfeld)
Сюди я не повинен був заїжджати: я проїбав поворот. Ну, зараз я ще про це не знав:

Увага, шкільний автобус:

Зупинка шкілького автобуса:

По ходу, єдина зупинка громадського транспорту в цьому селі.

Дуже цікавий знак на в’їзді, який закликає їхати не більше від 30 км/год заради безпеки дітей:

Пізніше, я зустрічатиму такі знаки й у інших селах.

Їдемо далі. Заасфальтована велосипедна доріжка несподівано перетворюється на плиткову:

А потім знову асфальт:

Найбільше, що мене дивує, це кому нахуй всралося стригти тут траву?

Знаки для велосипедистів маленькі, і їх легко проїбати. Тут я зупинився, щоб переконатися, чи точно-точно мені туди? Ну так, дорога BT21 — мені туди:

Прощавай, цивілізація:

Зате тут гарно:

God asks, нахуя баварцям стільки кукурудзи?

Утім, ґрунтова дорога тривала лише близько кілометра. І була єдиною ґрунтівкою на маршруті.

Краймоос (Craimoos)

Якась нідерландська назва в цього села. З огляду на те, що тут десь поруч ще й Гаага є, певно, ці села колись були засновані нідерландцями. У Краймоосі я переконався, що їду правильно:

І пішов дивитися на конячок:

Їдемо далі.

Не знаю, як називається це містечко, але тут дуже гарна автобусна зупинка:

А нам сюди:

Кукурудзяні поля змінилися пшеничними:

Несподівано, залізниця. Це дизельна лінія Хоф—Байройт—Нюрнберґ:

Далі я їхав через ліс:

Велосипедна доріжка проходила просто біля залізниці досить довго:

На жаль, щоразу, як проїжджав потяг, я не встигав його сфоткати. Тільки так:

Якесь село знову:

Бухау (Buchau)
Що люблять баварці понад усе? Правильно, бухати. Тому такі містечка, як Bühl, Buhloe, Buchau та Büchenbach вас не повинні здивувати: