Свята у Федеральній Республіці

Цей місяць у Баварії повний свят: 2 червня — День тата (тобто, день вознесення Христа на небо, але заразом день тата), 13 червня (понеділок наступний) — десь якогось святого духа, 23 червня — Corpus Christi. Майже щотижня свято.

Загалом, якщо не хочеться перепрацьовувати, то вам в Баварію — тут найбільша кількість свят у всій Федеральній Республіці — 13, що разом з неділями дає 250 робочих днів на рік.

На другому місці — землі Баден-Вюртемберґ, Саарланд, Саксонія — 12 свят, 251 робочий день.

На третьому місці Північний Рейн—Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саксонія-Ангальт, Тюрингія — 11 свят, 252 робочих дні.

На четвертому місці — Бранденбурґ (це штат, всередині якого знаходиться місто-штат Берлін), Гессен, Мекленбурґ—Передня Померанія — 253 робочих дня, 10 свят.

Найбільше працюють у містах-штатах Бремені, Берліні, Гамбурзі та штатах Нижня Саксонія і Шлєзвіґ-Гольштайн — 254 робочих дня, 9 свят.

Як видно з цієї таблички, з усіх земельних свят вісім є федеральними, себто, є святами у всій Німеччині. Це Новий Рік (1.01), Великодневі свята (п’ятниця перед і понеділок після Великодня), 1 травня, День тата (він же Christi Himmelfahrt, він же 2 червня), День святого духа (Pfingstmontag, цього року 13 червня), День Об’єднання Німеччини (3 жовтня) та Різдво (25/26 грудня).

Всі ті свята, які не є загальнонімецькими, є релігійними, або католицькі або євангельські. У Саксонії є, наприклад, свято Buß- u. Bettag, що можна перекласти як «День молитви». Це свято знаменує початок літургійного року в євангельських церквах (зокрема, у кальвіністів та лютеран) і відсутнє в інших штатах.

У Баварії немає якихось унікальних своїх свят, а всі додаткові до загальнонімецьких дні — католицькі свята. Зокрема, 15 серпня є свято вознесення Марії на небо (Mariä Himmelfahrt), яке є вільним днем лише у тих баварських містах, де більшість населення католики. Байройт «на око» є радше протестантським містом, але хтозна, може, статистика каже інакше.

А ще, в Німеччині можна захворіти: якщо хвороба триває до 2-х днів, довідка лікаря не потрібна, достатньо повідомити роботодавця, що тебе не буде. 2 червня був, наприклад, четвер — свято. А п’ятниця — робочий день. Оптимізовувати графік, як в Україні, себто перенести п’ятницю на наступну суботу, у Німеччині не вміють. Тому багато людей у минулу п’ятницю «захворіли» :)

Чи слід згадувати, що під час свят ніхуя не працює? Не слід, я до цього вже й у Польщі звик. До чого довелось звикати тут, так це до того, що в неділю теж ніхуя не працює (крім деяких музеїв і ресторацій). Beware, словом, і не приїздіть під час свят до Федеральної Республіки.

Нюрнберзьке метро

Нюрнберзьке метро схоже на мюнхенське. Власне, коли я вперше в ньому побував, я приїхав на потязі з Мюнхена, сів у метро і... було таке враження, що я нікуди з Мюнхена не виїжджав. Мюнхен нагадувало все: кахельні переходи:


Ескалатори, з важелями аварійної зупинки через кожні пару метрів:


Ескалатори в підземних переходах:


Відсутність турнікетів, компостери і напис на зеленому фоні «Zugang nur mit gültigem Fahrausweis» («вхід тільки з дійсним квитком»):


Дизайн станції Головний Вокзал (Hauptbahnhof), яка, як і в Мюнхені, є головним вузлом метра, де перетинаються всі лінії:


Під’їхав потяг. Він був не синього, а червоно-білого кольору, але всередині такий же затишний і олдскульний, як і мюнхенський, один в один:


Стареньке табло з годинником — теж, як у Мюнхені:


У схожості двох метер немає нічого дивного: їх почали будувати одночасно в кінці 60-х. Мюнхенське метро відкрилося в жовтні 1971 року, а нюрнберзьке — через півроку, у березні 1972 р. Нині в Німеччині є лише чотири міста, в яких є повноцінне метро: Берлін, Гамбурґ, Мюнхен і Нюрнберґ. Ви, можливо, їздили U-Bahn-ами в інших містах (наприклад, у Дюссельдорфі чи Дортмунді), але там це не метро, а, по суті, швидкісний трамвай (Stadtbahn). Ось мапа швидкого міського залізничного транспорту в Німеччині (дизайнеру треба виколоти очі за умовні позначення, але шо поробиш):


Але повернемось до нюрнберзького метра. Крім схожості з мюнхенським, є цілий ряд відмінностей. Воно майже вдвічі менше за розміром і схоже на київське: 3 лінії, 44 станції. Крім того, лінія U3 є, по суті, відгалудженням лінії U2, а ще є допоміжні скорочені лінії U11 та U21 (це як «поїзд прямує до станції Дарниця», тільки офіційно позначене як окрема лінія):


Як бачите, в нюрнберзького метра є розклад руху на будні дні, суботу, вихідні та свята. Схема проста, як двері, немає, як у Мюнхені, зон, кілець та іншої маячні, в якій легко заплутатися туристу.

Потяги
У Мюнхені більшість потягів — олдскульні, хоча й трапляються сучасні. В Нюрнберзі радше навпаки. Я нарахував три покоління потягів. Перше — олдскульне, таке, як в Мюнхені. А так виглядає друге покоління:




Тут двері відчиняються вже не смиканням за ручку, а за допомогою кнопки. Напис «не притулятися» дуже скромний:


І найсучасніше — третє покоління потягів, з «телевізором»:


Вони об’єднані у групи по два вагони:


Табла є два — «телевізорне», що показує найближчі зупинки:


І класичне лампове, що показує лише наступну або поточну зупинку. В цього табла є одна зручна деталь — стрілочка, що показує, з якого боку буде вихід:


У всіх потягах є одна вада: дуже хріново чути гучномовець. Головний вокзал оголошують додатково англійською мовою.

Поза тим, всі метрополітени поділяються на дві групи: ті, в яких треба стояти (Київ, Москва, Варшава, Лісабон) і ті, в яких треба сидіти (Мюнхен, Париж, Копенгаґен). Тішить те, що нюрнберзьке метро розраховане для тих, хто хоче сидіти, і крісла в ньому розташовані нормально. Але тут також є місце, де можна і стояти (в години пік), і сидіти — відкидні сидіння, як у Парижі:


Потяги нового (зліва) та старого (справа) поколінь трохи по-різному пофарбовані:


Дизайн станцій
У Нюрнберзі назви станцій пишуть часто металом і капслоком, хоч це дуже погано читається, але водночас робить нюрнберзьке метро трохи схожим на київське:






Телевізор, знову ж таки. Єдине що, у Києві немає на платформах автоматів із снікерсами та іншими ніштяками.

Максіміліанштрасе:


Ґостенхоф:


Вхід до станції Опернштрасе:


Фюрт
У Фюрті є чотири станції метра, дизайн яких дещо відрізняється від дизайну нюрнберзьких станцій. Зокрема великою табличкою посередині платформи:




Іще тут немає кахлів, всі станції зроблені з бетону. Я взагалі не фанат цього матеріалу, але цього разу мушу визнати: архітектор фюртських станцій — геній, а виглядають вони охуєнно.

Найгарніша станція — Fürth Rathaus (Фюрт Ратуша):






В моєму особистому рейтингу цій станції я б надав друге місце після «печерних» станцій стокгольмського метра.

Головний вокзал (Fürth Hauptbahnhof) теж прикольний:




Якобіненштрасе:




Найбільше на цій станції доставляє стеля:


Що ще
Є ще гарна станція Lorentzkirche та не менше гарна станція Opernstraße, але їх я шось не зафоткав. І ще я не їздив лінією U2 та U3, тому, можна сказати, всього метра не бачив, але буде про що писати ще зате :)

До речі, лінія U2 іде до летовища. Таким чином, Нюрнберґ є єдиним містом у Німеччині, де до летовища ходить метро (загалом, і у всій Європі це рідкість).

Автомати, напевно, немає сенсу показувати. Вони з тачскріном, як у Кракові:


Іще одна деталь: на виходах з метра завжди висить табло з розкладом відправлення найближчих автобусів, а вихід до кожного автобуса добре позначений:


Пацифістський зомбі-автобус у переході метра в Фюрті:


Що ще читати:
Нюрнберзьке метро: автоматизовані лінії U2 та U3
Метро в Мюнхені
U-Bahn в Дюссельдорфі

Залізничний музей в Нюрнберзі (Verkehrsmuseum Nürnberg)

Залізничний музей у Нюрнберзі відкрився у 1899 році (тоді — під назвою «Баварський королівський залізничний музей») і є найстарішим музеєм транспорту в Німеччині:


Музей знаходиться недалеко від вокзалу, навпроти офісу компанії Deutsche Bahn AG, яка є його нинішнім власником (тому музей також відомий під назвою DB Museum):


У офісі цьому є подвір’я з додатковою експозицією під відкритим небом, яка є частиною музею. Точніше, музеїв, бо їх два — власне, музей транспорту, та ще невеличкий музей зв’язку.

Отже, що є цікавого у цьому музеї? Тут показано історію залізниці у Німеччині, від парових локомотивів до потягів ICE:


Так виглядав один з перших вагонів 2 класу:


Залізничний «велосипед»:


А це просто велосипед (зверніть увагу на гальмо):


І ще один:


Перші локомотиви були, звісно, паровими:


З величезними колесами майже у людський зріст:


Все купувалось в Англії, англійські інженери допомагали будувати залізницю. Потягами перевозили бухло:


Пошту:


І не тільки:


У короля Баварії Людвіґа ІІ був свій приватний потяг теж:






Цілий замок на колесах:






А це вже більш сучасні локомотиви:






Електричний:


На експозиції під відкритим небом потягів всього два чомусь:




Зате реконструювали старовинну залізничну станцію, це круть нереальна:


Неймовірно, але факт: табло існувало і тоді, тільки воно було механічним:


Спеціальна людина перемикала ці важелі, які замінювали таблички:




Автомати, які не подужає поставити Укрзалізниця в 21 столітті, у Німеччині теж з’явилися не вчора, а доволі давно:


Проста механіка:


Секретаріат потягу, десь 60-ті роки:


Нічого цей вагон не нагадує? А мені дуже нагадує польські вагони. А це, здається, потяг у ГДР:


Після війни Німеччину поділили на радянську, американську, британську та французьку зони впливу. Це сталося і з залізницею:


Перепустки:






Словник залізничних термінів:


В музеї є купа всяких іграшок для дітей, які я не сфоткав: