Найстаріше метро в світі

Як ви гадаєте, яке ( найстаріше метро в світі? )

Байройтське

«У Німеччині книги і ліки ви отримуєте через добу.» В смислі, кожна маленька книгарня може дістати, все, як Амазон, але чекати треба добу. І справді, блять, сьодні повертаюсь додому і бачу в скриньці листівочку: «Блаблабла, герр ноддет, ми сьодні об 11 ранку були, а вас не було вдома, а тому посилку лишили в сусіди на ім’я Вольф». На моєму поверсі такого немає. Піднімаюсь на третій поверх, він же останній (перший — технічний), а там поверх ділиться на дві половини, кожна з яких зачинена на ключ (якщо я не помиляюсь, це є те, що у Німеччині називають WG — shared appartment). Табличок нема. Дзвоню в обидві половини — ніц.

Через кілька годин я роблю вигляд, шо я тут не мешкаю, виходжу на вулицю і дзвоню в домофон з табличкою «Вольф». Двері відчиняються, я піднімаюсь нагору, і там вже відчинені ті двері, в яких живе містер Вольф. Містер Вольф виявилась дівчиною.

Банкомат. Хто б міг подумати, що операція «зняти гроші з банкомата» виявиться challenge. Спершу мені треба було зняти гроші з німецької картки. Вдалося це мені з третього разу, адже інтерфейс був лише німецькою, і ще й нестандартний. Перший раз я засунув картку, зробив якісь кліки, і нічого не відбулося. Другий раз я вставив картку, дійшов до опцій «laden» i «entladen». Ну я не лох, тиснув «entladen», воно сказало шось на кшалт «ніхт, чувак» і показало вікно вибору суми. Я натиснув «20 єврів», ввів пін-код, але нічого не відбулося. Через кілька годин виявилось, що я перерахував ці 20 єврів з банківського рахунку на оффлайновий чіп (про нього напишу пізніше). Нарешті, я допер, шо шось не те, і з третьої спроби гроші знялися.

Сьогодні знімав гроші з польської картки, в тому ж банкоматі. І шо ви думаєте? Тіки вставив картку — Інґліш, Дойч, Франсе, Італьяно, блять, інтуїтивний, блять, інтерфейс, як у Польщі.

Сьогодні був у відділі кадрів. Пообіцяв, шо я буду дотримуватися конституції Вільного Штату Баварія, не буду пиздити стільці і крейду, не братиму хабарів (пані вжила слово «gift») і взагалі ніхуя негламурного не чинитиму. Цікаво: Ґутенберґ, напевно, теж складав таку декларацію, і це йому ніхуя не помогло.

Пиво. Кожну п’ятницю я в гавно я пробую новий сорт пива, з дегустаційною, так би мовити, метою. Я вже писав, що тут у супермаркетах продається тільки місцеве пиво? Місцеве — це байройтське, кульмбахське, бамберзьке. Ще трапляється мюнхенське пиво, але в основному лише популярне типу «паулянер» чи «льовенбрау». Небаварського пива немає взагалі. Це в супермаркетах. А в рестораціях тільки байройтське (тут є дві чи три броварні). Мені сказали, що це особливість всієї Німеччини: тут вважають, що все пиво, крім того, яке варять в їх рідному місті — гавно.

А ще в Байройті немає нерегульованих пішохідних переходів. Себто, якщо на перехресті немає світлофора, то там і розмітки для переходу немає: перейти-то ти маєш право, але авта не дуже охоче тебе пропускатимуть.