Один раз не ужендас
Mar. 1st, 2011 08:38 pmЇду я в трамваї, аж тут дзвонить (тобто, вібрує) телефон. На лінії ужендничка, що займається моєю справою перебування в РП.
Уженднічка: А коли пан з Польщі їде?
Я: Ну взагалі то, завтра: пані мені обіцяла, що до завтра буде децизія.
Уженднічка: Вє пан цо, ми децизію зробили, але колєжанка вже вклала її до конверта.
Я охуїв, адже ми домовлялися, що я заберу сам. Намагаюсь порахувати, скільки мені ще днів доведеться сидіти в Кракові, поки лист дійде з уженду до інституту. Уже збираюся подумки матюкати тупих польських ужендасів.
Уженднічка: Я зараз збігаю, може лист ще не відправили. Нехай пан почекає, зараз я передзвоню.
Проходить 5 хвилин, дзвінок. У голосі уженднічки (а це пані доволі огрядна, 100+ кг буде) чується дихання людини, що зробила кілька кіл по стадіону:
— Вє пан цо, встигла, витягла з конверту. Коли пан може її забрати?
Чи то моя польська попсувалася, чи шо, але в касі на вокзалі пані хотіла купити квиток мені до Ґьорліца, хоча треба — до Львова.
А біля Сукєнніць з’явився мініатюрний пам’ятник Сукєнніцям. Це не жарт, там ще табличка біля нього шрифтом Брайля, певно, зробили, щоб будівлю могли помацати і сліпі. Геніальна ідея, імхо.
Уженднічка: А коли пан з Польщі їде?
Я: Ну взагалі то, завтра: пані мені обіцяла, що до завтра буде децизія.
Уженднічка: Вє пан цо, ми децизію зробили, але колєжанка вже вклала її до конверта.
Я охуїв, адже ми домовлялися, що я заберу сам. Намагаюсь порахувати, скільки мені ще днів доведеться сидіти в Кракові, поки лист дійде з уженду до інституту. Уже збираюся подумки матюкати тупих польських ужендасів.
Уженднічка: Я зараз збігаю, може лист ще не відправили. Нехай пан почекає, зараз я передзвоню.
Проходить 5 хвилин, дзвінок. У голосі уженднічки (а це пані доволі огрядна, 100+ кг буде) чується дихання людини, що зробила кілька кіл по стадіону:
— Вє пан цо, встигла, витягла з конверту. Коли пан може її забрати?
Чи то моя польська попсувалася, чи шо, але в касі на вокзалі пані хотіла купити квиток мені до Ґьорліца, хоча треба — до Львова.
А біля Сукєнніць з’явився мініатюрний пам’ятник Сукєнніцям. Це не жарт, там ще табличка біля нього шрифтом Брайля, певно, зробили, щоб будівлю могли помацати і сліпі. Геніальна ідея, імхо.