![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Скільки коштує науковець
Feb. 21st, 2011 10:46 pmЯ взагалі збирався написати довгий пост про те, що таке бути науковцем, розрахований на абітурієнтів, але поки що трафив на цікаву статтю в EMBO reports під назвою «How much is a scientist worth? Pay and benefits for postdoctoral researchers». Там йдеться про зарплати у постдоків і про те, наскільки вони малі порівняно з кваліфікацією і зусиллями, які тре було витратити на навчання.
Постдок (скорочення від postdoctoral researcher) — це, як випливає з назви, наукова посада, яку отримує людина після захисту докторської дисертації (PhD). В середньому постдоками працюють до 10 років від часу захисту (тобто десь до 35 років), після чого від людини очікують, що вона отримає посаду професора (position). Постдок — це цілком самостійний дослідник, але він працює «на дядю», тобто зазвичай його беруть в якості «раба» на якийсь проект, яким керує професор, що має постійну посаду в цьому осередку. Тривалість контрактів у постдоків — в середньому 2-4 роки, іноді з можливістю продовжити.
Отож, у статті пишуть, що постдоки — це молоді науковці, які роблять більшу частину роботи у науці, але заразом отримують зарплату таку, як у водія автобуса (який, до речі, має постійну посаду). Цитата:
В результаті шо маємо? Правильно: науковців імпортують з країн Східної Європи, Китаю, Індії, де зарплати науковців і можливості ще гірші, а водночас вища освіта є достатньо якісною.
До речі, з табличок у тій статті (вона 2002 року, але з того часу мало шо змінилося, хіба що в Штатах трохи зарплати зросли) випливає, що найвищі зарплати постдоків у світі — у Швейцарії (що не дивує) та в Німеччині (що дуже дивує).
Постдок (скорочення від postdoctoral researcher) — це, як випливає з назви, наукова посада, яку отримує людина після захисту докторської дисертації (PhD). В середньому постдоками працюють до 10 років від часу захисту (тобто десь до 35 років), після чого від людини очікують, що вона отримає посаду професора (position). Постдок — це цілком самостійний дослідник, але він працює «на дядю», тобто зазвичай його беруть в якості «раба» на якийсь проект, яким керує професор, що має постійну посаду в цьому осередку. Тривалість контрактів у постдоків — в середньому 2-4 роки, іноді з можливістю продовжити.
Отож, у статті пишуть, що постдоки — це молоді науковці, які роблять більшу частину роботи у науці, але заразом отримують зарплату таку, як у водія автобуса (який, до речі, має постійну посаду). Цитата:
«
Many young researchers are choosing to forgo the experience of a postdoc training period and are following a financially more rewarding path into business, government, journalism or industry. 'You have to be crazy to come out of a very selective French school and go into science', commented Moshe Yaniv of the Institut Pasteur in Paris on the situation of French students, who can easily earn up to euro 5000 more a month if they choose a position in government or industry. 'A mixture of low salaries and uncertainty about the future', he thinks, thus means that 'people don't want to face the difficulties of becoming a scientist'.
»
Це стосується всіх країн, тому не дивно, що місцеві мешканці в Європі, Штатах, Канаді не дуже охоче стають науковцями: навіщо працювати постдоком за дві штуки єврів, якщо можна працювати інженером за п’ять?Many young researchers are choosing to forgo the experience of a postdoc training period and are following a financially more rewarding path into business, government, journalism or industry. 'You have to be crazy to come out of a very selective French school and go into science', commented Moshe Yaniv of the Institut Pasteur in Paris on the situation of French students, who can easily earn up to euro 5000 more a month if they choose a position in government or industry. 'A mixture of low salaries and uncertainty about the future', he thinks, thus means that 'people don't want to face the difficulties of becoming a scientist'.
»
В результаті шо маємо? Правильно: науковців імпортують з країн Східної Європи, Китаю, Індії, де зарплати науковців і можливості ще гірші, а водночас вища освіта є достатньо якісною.
До речі, з табличок у тій статті (вона 2002 року, але з того часу мало шо змінилося, хіба що в Штатах трохи зарплати зросли) випливає, що найвищі зарплати постдоків у світі — у Швейцарії (що не дивує) та в Німеччині (що дуже дивує).
